четверг, 04 февраля 2016 16:32
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Як воно дихає

Те, що можна назвати серцевиною нашої зими, триває зовсім недовго. Десь від середини грудня до середини січня, коли доба поділяється на велику ніч і короткий день, більше схожий на різновид сутінків, коли світання майже одразу переходить у смеркання. Через те твоє життя ніби уповільнюється й дає себе роздивитися до дрібниць.

А вже під кінець січня все стає зовсім не так: день помітно світлішає, навіть коли немає сонця. Й це позбавляє зиму інтимності. Подібно до того, як ото в юності настає ранок після особливої ночі, що вперше обіцяла відкрити тобі секрет гріха, а ти легковажно відкладав це, бо ніч здавалася ще дуже довгою. І от почало розвиднятись, а ти так і не встиг пізнати щось дуже важливе.

Серцевину нинішньої зими я прожив там, де її найкраще можна відчути — в тихому селі, загубленому в снігах. Тут тобі доступні найдрібніші вібрації живої природи й усі загрози для неї. От курка знесла яйце, воно ще тепле, а скоро промерзне до жовтка, наче його зварив хтось. А в горобця ж маса тіла ще менша од того яйця. Придивився: наші горобці рано влягалися спати. А для ночівлі знайшли собі собачу будку. Там збоку є така щілина, де собака дістати горобців не може, зате вони можуть усю ніч користатися теплом його тіла і близького собачого дихання. І мені про це було втішно знати.

А трапилося й ще одне чудо. Стояли добрячі морози, і якось я побачив дятла, він сидів не на дереві, як звично, а просто на снігу. Мабуть, комахи, яких він добував собі з-під кори, поховались від холоду глибше всередину дерева. І от що він зробив: розгріб крильми глибокий сніг, знайшов там велике мерзле яблуко й з'їв його цілком. Як дятел знав, що воно там? Невже воно ледь чутно дихало — і він почув це?

Сейчас вы читаете новость «Як воно дихає». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

3

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода