Церкву Московського патріархату в моєму Тальному на Черкащині зводять 13-й рік. Час від часу піп ходить зі скринькою по базару й просить жертвувати. Я не подаю ніколи. На своєму гіркому досвіді знаю, що Богові така пожертва не потрібна.

Якось узимку 1995-го в Одесі зупинився м'ясокомбінат. У сільській ковбасні ми з кумом Сашком закупляємо по торбі копченої ковбаси. На ринку "Привоз" для солідності тонку називаємо "одеською", а товсту - "московською". Продаємо за 2 години. Через день повертаємося з удвічі більшою партією. Ще за день тягнемо по шість чемоданів. На наше горе весь "Привоз" завалено ковбасою.

Вирішую купити 200 доларів

Із відчаю заходимо в перший-ліпший продуктовий магазин. Власниця - висока єврейка - скептично оглядає наш товар і каже, що більш як 256 тисяч купонів за кілограм не дасть. Ми ледве стримуємося, щоб не підстрибнути від щастя - на "Привозі" торгують по 200 тисяч. На додачу її напарниця переплутує ціну й скуповує в нас товар по 265 тисяч.

І ось ми йдемо з грішми. Навпроти залізничного вокзалу - Московська православна церква. Біля неї - скринька. Поруч дві жінки просять гроші на ремонт храму. Від радості я кидаю туди 50 тисяч купонів. Так дякую Богові, що він нас урятував. Купуємо квитки й чекаємо поїзда. Навпроти нас товчуться валютні міняйли. Вирішую купити в них 200 доларів. Коли підходжу, з'являються міліціонери. Міняйло хапає купони, тикає мені в руки зелені папірці й швидко зникає. Я розгортаю купюри. Замість соток бачу дві однодоларові банкноти. До самого Тального не можу зрозуміти, за що мене Бог покарав. Тепер знаю.

Приблизно в ту пору майбутній російський патріарх Кирило заробив свій перший мільйон доларів на контрабанді горілки й цигарок. Здуру я додав і свої 50 тисяч купонів. Бог уже тоді знав, що ці гроші не підуть на добру справу.

×