Я давав йому гроші не за зміст, а за форму. У дизелі Черкаси — Христинівка конкурентів у Бороди практично немає. Був один зі Шполи — співав цапиним голосом.
А Борода — інша справа. У нього голос, слух і харизма. Зовнішність відповідна — крислатий капелюх, розумні очі, борода. Одна біда — роками співає російські пісні. Я спочатку не давав йому нічого, але поступово він розтопив моє серце. Дуже вже старається чоловік.
Два тижні тому він знову зайшов у вагон. Дивлюся в гаманець. Найменша купюра — 10 гривень. Борода починає:
Выйду ночью в поле с конем,
Ночкой темной тихо пойдем!
Хіт групи "Любе" у нього виходить так гарно, що мимоволі зачаровуєшся. Кидаю десятку й сідаю з почуттям виконаного обов'язку. Та наприкінці нашорошуюся.
Золотая рожь да кудрявый лен
Я влюблен в тебя, мой край, я влюблен!
Як я міг забути! Це ж пісня про Росію! Борода наприкінці змінив текст і замість "Росії" співає "мій край". Почуваюся ошуканим. Це ж тепер подумає, що за пісні про Росію більше дають.
Постановляю місяць йому не платити. Вчора знову їду потягом. Борода тут як тут. Я ховаю гаманець подалі й налаштовуюся слухати черговий російський хіт.
Але він мене дивує:
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Уперше співає українською. Я знову дістаю десятку. Голос і слух у виконавця нікуди не поділися. Але він безсовісно плутає куплети. Сам це розуміє і аж мружиться з досади. Я кидаю йому гроші.
Історію розповідаю вдома дружині.
— Подумаєш, новина! — каже Надя. — Учора він "Червону руту" співав. Пісня для нього чужа, і він у неї душу не вкладає.
Згадую покійного сусіда. Після війни він учився в Києві на інженера. А майбутню дружину знайшов у гуртожитку швейної фабрики. Викликав її на побачення піснею:
Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай!
Вийди, коханая, з швейної фабрики,
Вийди, штани залатай!
Сусідка досі розказує, що чоловік ніколи не фальшивив. Виходило гарно, з душею.
2 
1
Комментарии