Учорашній саміт Україна-ЄС, який відбувся у Києві, суттєво наблизив нашу державу до підписання Угоди про асоціацію. Адже такі події корисні, насамперед, тому, що під час них виставляються певні сигнальні точки, які вказують на те, де перебувають обидві сторони переговорного процесу.
На моє переконання, від учорашньої зустрічі не можна було очікувати більше, але й зменшувати її роль теж не варто. Адже сама заява про те, що сторони завершили роботу над документом, є дуже суттєвою. Можна сказати, що Україна та ЄС знайшли компроміс у важливих проблемах, які стосуються і політичної асоціації, і Зони вільної торгівлі.
Тепер перед обома учасниками переговорного процесу стоїть питання імплементації цього компромісу. Його вимогами з боку Європейського Союзу є покращення демократичних стандартів в Україні. Йдеться про верховенство права, дотримання свободи громадських зібрань, покращення судочинства тощо. Тобто, по суті, ми повинні вирішити усі проблеми, які сконцентрували у собі справи Юрія Луценка та Юлії Тимошенко.
Хотів би підкреслити, що з європейського боку є великим компромісом те, що нам була запропонована Угода такої глибини. Мені хотілось би дуже прочитати її у повному обсязі. Тоді можна було б чітко проаналізувати - що ми втрачаємо від підписання цього документа, а що набуваємо.
До речі, результат учорашнього саміту не залежав лише від уряду Азарова та президента Януковича. Тут справа у тому процесі, який відбувався у нас упродовж проведення усіх переговорів. А це дуже великий шлях і досягнення, які серйозно наближають Україну до європейських економічних та політичних стандартів.
Підписання і ратифікація Угоди про асоціацію з ЄС, на мою думку, відбудеться не раніше наступних парламентських виборів, якщо за цей час не станеться інших подій... Ну, а раптом Апеляційний суд визнає Тимошенко невинною, а суд першої інстанції випустить Луценка з-під варти... Але насправді такого не відбудеться. Тому реальним кроком України у бік більшої демократичності можуть стати вибори ВР 2012 року. Навіть за умов, якщо не випустять ані Луценка, ані Тимошенко.
А заяви про те, що якби сьогодні Тимошенко була на волі, тоді Угода про асоціацію була б вже парафована - це не більше, ніж гадання на кавовій гущі. Оскільки окрім проблеми Тимошенко існує ще дуже велика технічна робота - треба знайти правильне співвідношення змісту Угоди з формулюваннями, які неможливо буде по-різному інтерпретувати в українській, французькій чи англійській мовах.
Хочу також додати, що президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу - досить тверезомислячий політик, коли він заявив, що має минути ще близько 30 років, аби суспільство України повністю перейняло стандарти європейського життя. Хоча він трохи перебільшив із терміном. Згідно моїх прогнозів, суспільству України для того, щоб оновитись, удосконалити своє ставлення до навколишнього світу, необхідна зміна двох поколінь. А це приблизно ще 20 років.
2 
1
Комментарии
51