Отставки главного редактора журнала "Футбол" Артема Франкова хотят футбольные функционеры Хмельницкой области, которых возмутила статья о кандидате на должность президента Федерации футбола Украины Анатолия Конькова.
В частности футбольных специалистов Хмельницкой возмутили следующие строки в материале: "где-нибудь в Крыжополе сидит, раздуваясь от собственного величия, функционер, полагающий, что именно он видит и знает то, что недоступно всем остальным ... Особенно если по сто пятьдесят обратите".
Под обращением бойкотировать журнал "Футбол", пока его главным редактором является Артем Франков, подписался 21 футбольный функционер из Хмельницкой области. Среди них и директор хмельницкого "Динамо" Валерий Крохан, тренеры "динамовцев" Вадим Крохан, Александр Порицкий и Николай Федорко, президент Хмельницкого отделения Федерации футбола Украины Игорь Хиблин и другие известные в Украине тренеры и судьи.
Справка
Коньков Анатолий Дмитриевич
В прошлом защитник и полузащитник. Мастер спорта (с 1969), мастер спорта международного класса (с 1975), заслуженный мастер спорта СССР (1982).
Серебряный призер Чемпионата Европы 1972 года.
Бронзовый призер Олимпийских игр 1976 года.
Четырехкратный Чемпион СССР: 1975, 1977, 1980, 1981.
Обладатель Кубка СССР: 1978.
Обладатель Кубка обладателей Кубков УЕФА: 1975.
Обладатель Суперкубка УЕФА: 1975.
Награжден орденом "За заслуги" III степени (2004)
6 
4166
Комментарии
7Гм…Якби щирість абсолютною більшістю з нас цінувалася більше,ніж щире золото,то не в декого б почалися корчі,а їх би усіх покорчило, і ми не переймалися б тим,що нам бракує аналогу російського слова ''вор''
Друже!Схоластика – не мій козир
Я завжди щирий – пишу,як і думаю!Інколи у мене можна знайти протиріччя між тим,що я писав колись,і як я думаю зараз.Але ж людина – жива істота,а не запрограмований робот! Тому її бачення сьогодення може змінюватися в залежності від зміни дійових осіб,що мають вплив на сьогодення.Звичайно,якщо сьогоднішнє бачення не різниться кардинально від вчорашнього… Інакше – це вже ''флюгерство''…
З другою половиною Вашого коментаря абсолютно згоден.А на першу – відповів нижче
…Як приємно було чути від мого суржикомовного оточення,коли мене всі вони називали щирим українцем! Я принципово не вживав російської,більше того,волюнтариським рішенням провів насильницьку українізацію свого колективу,де мені пощасливилось бути керівником.До їхньої честі,ніхто з-понад 30-ти людей з вищою та середньою спеціальною освітою не сприйняв це в багнети(1985-й рік),а одностайно,за одним лише винятком!,підтримали моє нововведення.
Звичайно,мовних казусів вистачало,але з яким задоволенням вони опановували діловодство українською! ''На жаль'',до рангу ''запеклого'' в їхньому розумінні я не дотягував,бо - з ''Западної''.А там всі - ''бандери'' і всі ''балакають по-бандерівськи''.Мені своїм правом так називатися ''не поступився'' корінний степовик,наш колега з обласного центру - він, ще задовго до моєї появи серед цих фантастично чудових,щирих і відвертих людей, скрізь послуговувався лише материнською мовою,навіть тоді,коли їздив у відрядження до Москви.Саме за це його й назвали запеклим українцем.
Що ж до того,що я назвав наших інтернет-колег ''запеклими'' українцями,то я й справді це слово вжив з іронією – нині,коли тебе не викликають в КГБ за те,що на державній службі ти користуєшся своєю рідною,я не зовсім розумію тих,хто пише полум'яні коментарі на захист своєї мови – ворожою і,водночас,вимагає від влади українізації.Погодьтеся,що трохи нелогічно.Тому,я не вважаю,що шкідливо починати із себе…Шкідливо – НЕ починати…
Гм…Власне,ця полька має рацію.Шкода,що не всі цього розуміють в Україні.Навіть ''запеклі'' українці свої коментарі на різноманітних сайтах переважно пишуть на общєпонятном…Якась трохи викривлена ''боротьба'' у них виходить за Україну та її цінності…