Ексклюзивы
понедельник, 02 июня 2014 17:00
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Кумедні ігри

Нещодавно в компанії кіноманів я став свідком химерної суперечки на тему "До кого подібний Путін?" — до професійного вбивці Чуґура з фільму "Старим тут не місце" братів Коенів чи до двох молодих відморозків із "Кумедних ігор" Мікаеля Ганеке.

Чуґур — справжній демон, незворушний і невідступний. Він уявляє себе рівним Богові й розправляється з жерт­вами методично й беземоційно, як із худобою на скотобійні. Іноді дає жертвам шанс, кидаючи вгору монетку й дозволяючи їм відгадати — орел чи решка.

Пауль і Петер із "Кумедних ігор" — лише дрібні бісенята. Вони ставлять виставу, в якій є водночас акторами й режисерами. Мають загальний сценарій — потрапити в чужий будинок і поволі, з садистською насолодою вимордувати його мешканців, — проте насолоду отримують не так від садизму, як від забави, імпровізації, від власного лицедійства.

Як на мене, ніхто з них не схожий на Путіна. Путін не демон і тим більше не homo ludens. Він більше нагадує Смердякова, що бере реванш у цілого людства за свої дитячі невдачі, юнацькі комплекси і, звичайно, за "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ сто­ліття".

Єдине, що всіх їх споріднює, — це вражаюче почуття безкарності. І відстороненість ентомолога, який бачить у людях лише комах, яких можна з нудьги прибити, настромити на голку або ж неквапно повідривати їм крильця й ніжки.

Правдива подібність — не між цими головорізами, а між їхніми жертвами. Всі вони виявляються безпорадними перед гіпнотичною магією абсолютного зла, перед безмірним цинізмом, відсутністю будь-яких правил і навіть логіки. Всі вони сподіваються, що зарізяка залишить їм як не крильця, то бодай пару лапок. І до кінця щось лепечуть про діалог та потребу розвивати добросусідські відносини.

Сейчас вы читаете новость «Кумедні ігри». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода