Понеділок, 02 червня 2014 17:00
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Кумедні ігри

Нещодавно в компанії кіноманів я став свідком химерної суперечки на тему "До кого подібний Путін?" — до професійного вбивці Чуґура з фільму "Старим тут не місце" братів Коенів чи до двох молодих відморозків із "Кумедних ігор" Мікаеля Ганеке.

Чуґур — справжній демон, незворушний і невідступний. Він уявляє себе рівним Богові й розправляється з жерт­вами методично й беземоційно, як із худобою на скотобійні. Іноді дає жертвам шанс, кидаючи вгору монетку й дозволяючи їм відгадати — орел чи решка.

Пауль і Петер із "Кумедних ігор" — лише дрібні бісенята. Вони ставлять виставу, в якій є водночас акторами й режисерами. Мають загальний сценарій — потрапити в чужий будинок і поволі, з садистською насолодою вимордувати його мешканців, — проте насолоду отримують не так від садизму, як від забави, імпровізації, від власного лицедійства.

Як на мене, ніхто з них не схожий на Путіна. Путін не демон і тим більше не homo ludens. Він більше нагадує Смердякова, що бере реванш у цілого людства за свої дитячі невдачі, юнацькі комплекси і, звичайно, за "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ сто­ліття".

Єдине, що всіх їх споріднює, — це вражаюче почуття безкарності. І відстороненість ентомолога, який бачить у людях лише комах, яких можна з нудьги прибити, настромити на голку або ж неквапно повідривати їм крильця й ніжки.

Правдива подібність — не між цими головорізами, а між їхніми жертвами. Всі вони виявляються безпорадними перед гіпнотичною магією абсолютного зла, перед безмірним цинізмом, відсутністю будь-яких правил і навіть логіки. Всі вони сподіваються, що зарізяка залишить їм як не крильця, то бодай пару лапок. І до кінця щось лепечуть про діалог та потребу розвивати добросусідські відносини.

Зараз ви читаєте новину «Кумедні ігри». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода