Я не дуже злився на стрибунку у висоту Ярославу Магучіх за ту світлину. Це коли вона під час Олімпіади 2020/21 зазнімкувалася з переможницею – Марією Ласіцкене, офіцером російської армії, довіреною особою Путіна на президентських виборах-2018. Розумів: 20-річну дівчину захопили емоції. У такому віці вона стала призером Ігор, здобувши бронзу, й непідробно раділа з того. Врешті до повномасштабного нападу Терроросії на Україну залишалося трохи більш як пів року. І хоча більшість українців розуміла, що імперія почала агресію 2014-го, остаточно це прийняли наприкінці зими 2022-го, коли ракети полетіли майже на всі наші великі міста.
А тоді з Магучіх, теж військовозобов'язаною, поговорила Ганна Маляр – на той час обіймала посаду заступника міністра оборони. І проблема здавалася вирішеною.
Ярослава продовжила штампувати високі досягнення. Виграла чемпіонат Європи-2022 та світову першість у приміщеннях того ж року. Залишається виконати три пункти програми. Перший: стати найкращою на планеті на стадіоні. Другий: перемогти на Олімпіаді-2024, куди, очевидно, вже вона, а не Ласіцкене, поїде головним фаворитом. Третій – найважчий: побити світовий рекорд болгарки Стефки Костадінової. Та стрибнула на 209 см 1987 року. І відтоді нікому не вдавалося злетіти настільки високо.
Перший пункт уже виконано. Тільки прикро, що після перемоги, "вкутана", як і належить українським прапором, спортсменка підбігла до тренерки й мовила: "Мы сделали это!"
Ганна Маляр уже не на посаді. Але в Міноборони, думаю, знайдеться людина, яка поговорить із молодшим сержантом Збройних сил України Магучіх.
І дай Бог Ярославі виграти Олімпіаду та встановити світовий рекорд, що не вдалося харків'янину Богданові Бондаренку 10 років тому. Віримо, вона це не "сдєлає". А зробить.
Комментарии