– Я назвала її на честь відомої радянської акторки Бистрицької, – розповідає мати української тенісистки Еліни Світоліної.
Листопад 2016-го. Одеса. У одному з місцевих ресторанчиків спортсменка призначає зустріч для запису інтерв'ю. Добираємося з колегою туди на таксі. Дорогою розпитуємо водія про настрої в місті. Головне – як ставляться місцеві до війни, яку Росія розпочала на Донбасі.
Трохи дивує невизначеність його відповідей. Мовляв, треба розбиратися, хто кого обстрілює. Інформації мало. Головне – щоб усе це припинилося. Розумію: Одеса не Львів. Але все одно відчуваю внутрішній дискомфорт.
Він посилюється і після слів пані Олени, з яких почав цей текст, і після ввічливої, але твердої відмови самої Еліни коментувати те, що кремлівці вчиняють тоді ще тільки у прикордонних із ними районах. Найнеприємніше, що майже за два роки після нашої зустрічі Світоліна їде грати турнір до Москви. А тенісні експерти виправдовують це тим, що їй потрібні рейтингові очки.
Кілька тижнів тому Одеса потрапила під регулярний нещадний обстріл російських терористів. Я згадую того водія таксі. Тепер, думаю, його відповіді були б твердіші.
А Еліна не поїхала б до Москви, навіть якби це їй давало можливість поборотися за звання першої ракетки світу.
І можливо, в неї було б інше ім'я.
Комментарии