Закон Ківалова-Колесніченка ставить під загрозу не тільки мову, як систему, структуру, що існує на рівні свідомості з її граматикою і синтаксисом, але й мовлення як процес живого спілкування. Воно або є, або його немає. Загроза у тому, що не тільки українська мова, а мовлення як побутування, витісняється на околиці суспільного буття. Тобто відбувається знищення сфери функціонування мови, звуження її, що означає зникнення самого середовища, де функціонує культура.
Культура — це не тільки сума продуктів культури — артефактів, книг, картин — а їх сприймання, тлумачення і трансляція цінностей і смислів. Якщо звужується поле нашого живого спілкування, то вимиваються смислові ресурси самої культури. Культура — саме ця смислова мережа. І це загрожує самому історичному буттю українського народу.
За такого статус-кво дуже небезпечне запускання машини русифікації, яка значно потужніша, ніж у царські часи. Адже тоді міністр Валуєв не мав мультимедійних систем, ще не було глобалізації. Зараз у найглухішому карпатському хуторі онлайн дивляться російські бойовики і занурюються в чуже середовище.
За законом сполучених посудин, ми перетворюємося у націо-культурних маргіналів, які все більше і більше стають на межі двох культур, між двома світами, між двома мовами. Етнічний маргінал — це людина яка стоїть між двома культурами і не переймається жодною з них як повноцінний її учасник. Нас хочуть остаточно перетворити на таких собі соціо-культурних маргіналів, малоросів, витіснити на околиці суспільного життя. Це означатиме зникнення, згасання самого нашого єства, нашої сутності.
Мова — це сама наша сутність, функціонування культури. Тобто вони прагнуть затрамбувати саму систему колообігів культури, яка здійснюється через сприймання, розуміння, через поділяння смислів. Коли ми не поділяємо смисли, які відпрацьовуються у спільній дискурсивній практиці, в лоні самого мовлення, культура перетворюється у мертву культуру. А українське слово, чи мова вживання нагадує практики мертвої латини.
Закон спрямований і проти середовища, проти культури і на поглиблення кризи нашої ідентичності. Українська національна ідентичність — це аксіома, яка вкорінюється в культуру. В культурному цивілізаційному плані не стільки Горлівка дрейфує в напрямку до Львова, скільки Львів дрейфує в напрямку до Горлівки. І в такому становищі ми приречені на національну катастрофу.
Якщо сценарій зросійщення, який пишеться в коридорах Кремля, буде активно функціонувати, ми можемо зникнути як спільнота в межах одного покоління - за 30-35 років. Спільнота — це люди, які спілкуються, які маютьспільні цінності, смисли. Якщо загасають наші спільні смисли, згасає і спільнота. Вона перетворюється у "збірноту", в суму людей, в якусь аморфну медузоподібну масу, яка розповзається і зникає.
Роман КІСЬ, український філософ, антрополог, етнолінгвіст, поет
5 
1
Комментарии
242