Андрій народився в місті Черкаси. Із 1998 року живе в Києві. 2004-го закінчив факультет театрального мистецтва університету імені Карпенка-Карого за спеціальністю "актор". Одружений. Має двох доньок. Два роки працює у фірмі "Чоловік напрокат". Офіс розташований на столичній Троєщині. Працівники надають послуги з ремонту та прибирання квартири, а також ходять на побачення з клієнтками, вдають їхніх хлопців або чоловіків, супроводжують на бали, вечірки й ділові зустрічі. Таких восьмеро. Андрій - один із них
Про зустріч домовляємося на 17.00 біля столичного ресторану "Тургенеф" на Львівській площі. Андрій передзвонює, вибачається, бо стоїть у заторі біля Софійського собору:
- Тисячу ізвінєній. Я лечу до вас на крилах. Зараз машину припаркую й прибіжу до вас пішки.
Запізнюється на півгодини. На вулиці +3·°С, вітряно. Стою біля входу.
- Чому ви не заходите? Я замовив столик на двох, - відчиняє переді мною двері, пропускає вперед.
Замовляє дві кави. Світловолосий, із карими очима. У джинсах і синьому светрі. На пальці крутить ключі від машини з брелоком від сигналізації.
- Я за день можу тричі змінювати ім'я. Просять бути Олегом - відгукуюсь на це ім'я. Треба зіграти айтішника Толіка - без проблем. На своє ім'я вже рідше озиваюся, ніж на чужі. Боюся, коли мене впізнають у маршрутці. Їжджу своєю машиною. У метро не спускаюся.
Як почав працювати, машини не мав. Їду в метро з "Хрещатика" на "Шулявку". Заходить блондинка. Сідає біля мене й кричить на піввагона: "Прівєт, Костя!" Кажу: "Ви помилилися". А вона за своє, давай мене про якусь Лесю розпитувати. Виявилося, я супроводжував її подружку на дні народження їхнього шефа. Тепер, коли впізнають, вітаюсь ніби ніде нічого.
На роботу потрапив по оголошенню в газеті. Пройшов кастинг. Ці послуги стали популярні й затребувані десь 2007-го. Зараз нас працює восьмеро. Усі - різні, бо в жінок смаки неоднакові. Старші жінки хочуть молоденьких. Юні - доросліших, пузатих і лисуватих, щоб були подібні на папіків.
Треба вміти готувати їжу, прибити цвях, помити підлогу. Жінкам подобається, коли ти по господарству допоміг, поупадав за нею на кухні. Для серйозніших завдань у нас працюють сантехніки, ремонтники, кухарі.
Дружина думає, що я працюю топ-менеджером. Додому приношу 12-15 тисяч гривень на місяць
Замовляють, щоб повипендрюватися перед подругами, потішити батьків, що мають ухажора, сходити удвох на концерт або корпоратив, змусити приревнувати чоловіка.
У нас у більшості працівників за плечима акторська кар'єра. Є один хлопець із політехнічного. Його часто замовляють старші дамочки, бо молодий, світловолосий, має голубі очі. Він дуже високий і худий, за трохи дитяче обличчя ми його прозвали Кіндером.
Обручку не ношу. Дружині кажу, що в мене палець від кільця набрякає. Коли Віта дуже ображається, одягаю, але перед роботою ховаю в кишеню.
Знаю англійську, трохи розумію німецьку й французьку. Найчастіше доводиться російською спілкуватися. Недавно зустрічався з 50-річною колишньою москвичкою. 3 години виправляла мою російську, сміялася, але я не ображаюся. 3 години минули - ми повечеряли, потанцювали під живу музику. Я отримав свої 300 гривень. Вона щаслива, я - задоволений.
Буває, замовниці такі нудні попадаються, що весь вечір на годинник поглядаю. Вона розказує про всіх своїх колишніх, а я мушу слухати й підтакувати, що чоловіки - негідники й козли, а вона - найкраща й в усьому права. Це хоче чути кожна жінка.
Часто замовляють на 2 години, але подовжують побачення. Платять готівкою. Після 5 починаються знижки - за годину 50 гривень. На півдня замовляють, коли треба їхати за місто.
Маю річний "шенген". Буває, запрошують за кордон. Їздив на Віденський бал, двічі літав до Парижа - на два-три дні. Торік улітку пропонували на тиждень у Туреччину. Але в дружини була відпустка, їй на роботі дали путівку в санаторій у Коблево.
Торік із 31 грудня по 2 січня вдома не з'являвся. За три дні заробив тисячу доларів. Дружина думає, що я працюю топ-менеджером. Додому приношу 12-15 тисяч гривень на місяць.
На Подолі з клієнтками не зустрічаюся, бо там дружина працює бухгалтеркою в приватній фірмі.
Часто замовляють, щоб із квітами під офіс прийшов. Гроші за букет повертають
Раз замовила на півдня багата холостячка. Приїжджаємо в Конча-Заспу до неї на дачу, а там мій друг Діма з дружиною. Сім років тому в мене на весіллі гуляли. Виду не подали, що ми знайомі. Коли вийшли на перекур, Діма тільки спитав - я зраджую Віті, чи ми вже розлучилися. Я перевів тему. Знав, що його жінка моїй усе розповість. Приїхав додому й сказав дружині, що їздив начальницю вітати з днем народження, бачив там Діму й Свєту. Вона мені довіряє більше, ніж подружкам.
Одна година роботи - 100 гривень. Якщо доводиться грати закоханих, із поцілунками та обіймами - 200. У фірмі працюю за контрактом. Усе зароблене ділимо навпіл.
Часто замовляють, щоб із квітами під офіс прийшов. Гроші за букет повертають. У суботу вранці кличуть на шопінг. Дають 2-3 тисячі гривень. Вибирають півгодини якусь кофточку, просять, щоб розплатився. І насолоджуються, коли я на касі гроші даю. Касирки думають: оце їй пощастило з чоловіком. Ношу за жінкою пакети зі шмотками.
Одного разу освідчувався в коханні перед батьками дівчини. Вони їй обіцяли квартиру купити, як заміж вийде. 31 рік минув, а заміж ніхто не кликав. Красивенька, але нікуди, крім роботи, не ходила. Ми навіть заручини за тиждень зробили. Потім вона сказала, що я зрадив її, тому до весілля справа не дійшла. Добре, що її батько - зі Львова. Бо ще морду набив би, якби в Києві зустрів.
На вечірки й концерти люблю ходити. Фотографувався з Ані Лорак, бачив зблизька Анжеліку Варум та Иванушки International. На концерті Алли Пугачової торік сидів у першому ряду. Ходив із дочкою якогось політика з Київщини. Заїхав до них додому. Вона в мою Skoda сідати не захотіла. Під палац "Україна" нас відвіз на Mercedes її водій.
Був на закритій вечірці, де київські банкіри розважалися. Там червону ікру подавали в салатницях. Можна було їсти столовою ложкою. Але майже ніхто не їв. Пили вино й вели світські бесіди.
Супроводжував заступницю директора банку. Вона мене витягувала з-за столу танцювати. Нічого не їла, випила дві пляшки шампанського. З ресторану виносив її, бо стояти на ногах не могла — так напилася. Таксі викликав і ледь умовив у машину сісти. До мене чіплялася, додому звала. Хотіла на своїй тачці їхати - ключі забрав. Наступного дня зідзвонилися. Завіз їй ключі. Вона заплатила на 500 гривень більше, ніж мала. Дуже вибачалася.
Якось замовила студентка. Хотіла, щоб хлопець приревнував. Я під гуртожиток приїхав, а вахта не впускає. Стою на сходах, чекаю цю Лєну, чи Катю. Вона вийшла, попросила, щоб поцілував. Тут де не взявся її чувак. Мені кулаком між очі. Думав, ніс зламав. За місяць вони одружилися. Дівчина мені ще довго дякувала. А я тиждень на роботу не ходив, бо ніс спух.
Майже кожна друга після побачення хоче затягнути додому. Усім самотнім жінкам потрібен секс, багато сексу. Але я можу тільки поцілувати на прощання, бо вважаю, що так не зраджую дружину. Інтим у нас в конторі заборонений.
Маю чотири недешеві костюми, 10 сорочок і п'ять пар джинсів. Користуюся тільки дорогими парфумами. Купив годинник за 2 тисячі євро. Знайомий ювелір подивився, каже, це - підробка, але виглядає на тисяч 20.
Раз на місяць стрижуся, двічі - роблю манікюр, маску на обличчя й вискубую брови. Дружина в перукарню ходить рідше за мене. Але в неї є все, чого вона бажає: шуба, дубльонка, суконь зо 20. Діти теж одягаються найкраще в садочку.
2 
1
Комментарии
4