Femen - радикальна українська жіноча організація, заснована 2008 року. До неї входять близько трьохсот жінок, більшість - студентки київських вузів. Femen відома епатажними акціями: щоб привернути увагу до гострих соціальних проблем, 20 активісток роздягаються топлес. Решта малюють плакати, шиють костюми, плетуть вінки.
Розповідаємо про чотирьох активісток руху.
Аня Гуцул, 26 років, засновниця Femen. В організації її називають "мать". Живе на Нивках, у квартирі, яку винаймає з двома хлопцями-сусідами.
Родом із села Браїлівка Новоушицького району Хмельницької області. Медалістка, староста класу. У Хмельницькому економічному університеті, де навчалася за спеціальністю "економіка підприємства", очолювала студентський парламент. З третього курсу працювала продавцем у магазині солодощів і платила за навчання сама.
- Моїм начальником на роботі був чоловік. Ставилися до мене, як до баби. Типу: "Ми підемо з хлопцями порішаємо, а ти заспокойся". А мені самій цікаво бути в процесі. Я працювала значно більше при тій же зарплатні, що й два чоловіки, а мене ще й просили принести чайку: "Ти ж дєвочка". Мене це вбивало.
Якось сиділа під РАГСом, було багато весіль, і всі наречені дуже юні: 16-18 років. Промайнула думка, що в цих дівчат закінчилося життя. Вони не підуть навчатися, залишаться без освіти, гарної роботи, народять дітей - розчиняться у родині, і все. Для чоловіка шлюб - це доповнення, для жінки - обмеження.
Різниця мене зацікавила, почала читати про це книжки, ходити по ґендерних організаціях. Але їхні тренінги були настільки нудними, що вирішила створити нову жіночу організацію. Для молоді, бо старших людей не зламаєш.
З дівчатами назвали організацію "Нова етика". Відтоптали ноги, доки зібрали 10 команд для гри "Брейн-ринг". Дівчата соромились: "Ой, хтось побачить, що я не знаю відповіді на питання" чи "Я ж дурна, куди мені?" - "Ти розумна", - казали ми. Зараз лізі - чотири роки. Багато хто з наших дівчат пішов навчатися, ми "витягли" трьох малолітніх повій.
Але в якийсь момент зрозуміла, що мені мало місця, бо провінція - все-таки провінція. І поїхала до столиці. Попрацювала адміністратором в однієї молодої співачки - познайомилися ще в Хмельницькому. І весь час думала: чи можна тут побудувати жіночу громадську організацію? Говорила з дівчатами: "Що ви хочете від життя?" - "Вот в пятницу мы едем в "Арену", а в субботу - в "Царя". Таке їхнє життя: розвести на коктейль мужика, втекти і після цього думати, що вона - найкрутіша дівчина на світі. Я ж хотіла їм показати, що є інші варіанти бути класною. Підняти соціальну тему й вийти на протест.
Нас зібралося з десяток дівчат і вирішили виходити на акції. Прийшли знайомі з гуртожитку: "Нема води" - "Давайте влаштуємо протест проти цього". Пішли до фонтана з плакатами "Нема води в крані, миюсь на Майдані". Далі: дівчата розповідали, що ввечері до них чіпляються іноземці. "Так це ж секс-туризм! Ого! Є проблема". Так з'явилася тема: "Україна - не бордель".
Акцент зробили на жіночій красі й сексуальності - для привернення уваги. Українців важко чимось зачепити, і ми вирішили їх шокувати. Одяглися як повії. Щоб перехожі запитали себе: це проститутки? Ні? А чого так вийшли? Якщо жінка роздяглася, значить у неї щось трапилося. Бо зазвичай голі не ходять.
Усі думають, що в нас є "дах" і ми заробляємо страшні гроші. Насправді ми - самі по собі. Бюджет 700-900 євро на місяць. Нас підтримують із Європи: діджей, видавець, спортсмен. Студенти надсилають по 20 євро. На ці гроші й існує організація. Та ще ми з Сашею Шевченко отримуємо зарплату по 2 тисячі гривень на місяць, бо працюємо тільки тут. За квартиру я плачу півтори тисячі.
Часом дуже важко, але батьки допомагають. Хоча мама не розуміє, навіщо все це. Каже: "Краще б ти заміж вийшла чи директором магазина стала". Пояснюю їй та іншим: ще не прийшов мій час. Але хлопця маю - Сергія, 27 років. Йому подобається все, що я роблю.
Про дітей поки що не думаю. Хочу завести собаку, але не маю часу.
Femen буде і через 10 років. І я буду з ним. Може, тоді нас чутимуть і без роздягання. Поки що ж ми зробили жіночий протест в Україні нормою.
Саша Шевченко, 22 роки, прізвисько Шева. Права рука Ані Гуцул. Родом із Хмельницького, заочно навчається в Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю "фінансовий менеджмент". Живе на квартирі з трьома дівчатами. Платить 850 грн за ліжко.
- Щоб жити краще, треба щось міняти. Хоч нас жменька, але ми можемо підняти теми, які хвилюють усіх. І я готова на все. Особливої сором'язливості не маю. Якщо треба кинути тортом у Бузину - кину (протест проти книжки Олеся Бузини "Поверніть жінкам гареми". - "Країна"). Якщо треба буде залізти на коліна мужику й засунути обличчя Азарова між цицьок на засіданні Кабінету міністрів, я це зроблю.
Батьки в шоці. У них була хороша дитина, відмінниця, і раптом таке. Коли ми ходили одягнені, батьки кричали: "Якого чорта ви туди ходите? Сидіть і не рипайтеся". Зараз, коли виходимо голі: "Краще б ви були, як тоді, одягнені, це було гарно". Коли нас почала забирати міліція: "Ладно, хай уже голі, але без міліції". Мама каже: "Це непристойно. Хто ж на тобі жениться?"
Якщо треба кинути тортом у Бузину - кину
У мене сильний дух, але слабке здоров'я: хворе серце і ще маса болячок. Мама говорить: "Ти помреш там через тиждень". Але, як не дивно, після акцій ми не хворіємо. Ніхто жодного разу не кашлянув. Коли виходиш на протест і починаєш кричати, завдяки адреналіну холоду не відчуваєш.
Коли йшла перші рази, жартувала: "Боже мій, зараз усі побачать що у Femen є хлопчик, тобто я". У мене комплекс маленьких грудей. А ми стараємося, щоб картинка була ідеальною, як у рекламі: аби видно вроду української дівчини. Але насамперед усе залежить від характеру. Якщо йдемо на прорив, де є міліція, повинні бути бойові баби, і неважливо, які у них груди.
Часто підходять бабульки, обіймають: "Треба , щоб ви піднімали такі й такі теми". Дедалі менше людей, які оцінюють нас тільки за оголеністю. Вони вже слухають, що ми кажемо. Особливо дивуються російські журналісти: "Вы еще и умные!"
Коханого в мене нема вже три роки. Не хочеться, нема іскри. До 30 років збираюся присвятити себе Femen. А це не включає особистого життя, чоловіка, дітей.
Інна Шевченко, 20 років. Її називають за прізвищем. Родом з Херсона, була президентом школи. Зараз навчається на журналіста на четвертому курсі Університету ім. Шевченка. Два роки тому підробляла в прес-службі столичної держадміністрації. Вигнали за участь в акціях Femen.
- Спершу наші акції для мене були розвагою. Але потім Аня Гуцул сказала, що разом із нею і Сашею Шевченко ми могли б стати такою собі трійкою коней. Вести дівчат за собою.
На акцію під Кабміном - ми протестувати проти того, що в ньому немає жодної жінки - одягли чоловічі костюми. Хотіли їх зняти і залишитися в жіночій білизні. Прийшли 20 дівчат, а там 70 міліціонерів. Мені вдалося прорватися. І тільки я розстібнула ґудзика на штанях, як мене арештували. Наступного дня приходжу на роботу, всі: "Привет, звезда". А ввечері начальниця каже: "Завтра на роботу можеш не виходити". Ах так, ну я вам ще зроблю! - подумала. Тепер на акціях часто зустрічаю людей, з якими працювала. І вони пишуть про мене.
24 години на добу я - Femen. Удень знімаюся, уночі малюю плакати. Відколи я тут, змінилася: перестала плакати, стала сильнішою. Можу дати відсіч будь-кому.
Старша сестра каже: "Якби не вийшла в 19 заміж і не народила дитину, була б такою зараз, як ти"
Секс-туристів ненавиджу. Готова їх убивати. Якось із подружкою гуляла Хрещатиком. Тут підходить турист і починає: "Я умираю от вашей красоты, хочу познайомиться". Кажу: "Йди звідси, поки не пізно". Тоді він: "Да я тебя сейчас изнасилую!" Кричу на весь Хрещатик: "Міліція!" Підбігли патрульні: "Мене хочуть зґвалтувати". Його забрали у відділок, виписали штраф за хуліганство, а я розказала йому, що таке Femen.
Тих дівчат, що роздягаються, називаю "справжніми солдатами". До нас може прийти будь-яка і сказати: "Хочу бути Femen". Будь ласка. Ми перевірок чи іспитів не влаштовуємо. Хочеш писати плакати? Пиши. Хочеш роздягатися? Роздягайся. Головне, що з нами.
У мене груди маленькі, але я їх показую, бо це - зброя і сила.
З батьками ситуація не дуже. Мама в паніці. Жахається кожного разу, коли вмикає телевізор у передчутті, що побачить мене голою. У неї приступи: її періодично обсипає на нервовому ґрунті, втрачає свідомість.
Тато до Femen ставиться більш лояльно, але лаявся, коли нам із Сашею дали добу арешту. А старша сестра каже: "Якби не вийшла в 19 заміж і не народила дитину, була б такою зараз, як ти".
Контрактне навчання мені оплачують батьки. Після закінчення університету в журналістику не піду. Буду організатором у Femen. Зараз вчимось заробляти. Випускаємо футболки, чашки й сумки з нашим логотипом.
Хлопця в мене зараз немає, хоча прихильників вистачає. Телефонують часто.
Аня Дєда, 27 років. До Києва приїхала працювати тележурналісткою з Харкова. Живе на квартирі з подругою. Платить 2 250 грн. Прізвиська - "дєдушка", "гвозді". Останнє - через акцію, де Аня протестувала з гвіздками у роті.
- Шість років тому опинилася в Києві, шукала роботу. Влаштувалася на каналі ТЕТ і робила сюжети про дівчат. Вони мені дуже подобалися, вселяли силу. А я в чужому місті почувалася незатишно. Для чого я живу? - запитувала себе.
Рік не наважувалася написати дівчатам з Femen, аж поки не залишилась без роботи. Щойно вийшла на них, як знайшлась нова робота.
Роздягатися почала з першої акції. Якщо хочеш щось сказати, спершу приверни увагу. Страшно було тільки коли йшла на прорив: на конгрес, де сидів Патон, міністр охорони здоров'я, священики - вони хотіли жінкам заборонити робити аборти. Ми виступали за свободу: "Мое тело - мое дело". Вискочили на сцену, зал у шоці. Але через півхвилини зааплодували, нас упізнали. І страх зник.
У нас є заміжні жінки, з дітьми, є мами, які штовхають дочок у Femen: "Бачиш, які дівчата активні, іди до них!". У нас є Анжеліна, то її мама сварила: "Ти ж знала, що будеш в акції - не могла трохи схуднути? У дівчаток є талія, а в тебе нема!"
Зараз хлопця не маю. Буває, з кимось знайомлять, але тільки починаю спілкуватися, розумію, що він слабший характером. Хочеться сказати: "Може, вирости спочатку?"
Логотип Femen безкоштовно створив дизайнер Артемій Лебедєв. Його значення трактують як літеру Ф, прапор України, протистояння, жало оси, жіночі груди.
Форми протесту
Хоровод: багато дівчат у яскравих костюмах ідуть на акцію, влаштовують театралізоване дійство
Топлес-протест - на акції роздягаються
Моно-мітинг - одна дівчина топлес з плакатом привертає увагу до проблеми
Прорив: на захід - виступ посла чи ефір на телебаченні - прориваються крізь охорону і привертають увагу великої кількості людей.
Міліція
У кримінальному кодексі України немає статті про заборону топлес-протестів. Тому дівчатам інкримінують статті про хуліганство. За це вони платять штраф від 51 до 120 грн. Але оскільки у декого затримань багато, давали по добі арешту.
3 
1
Комментарии