У середині серпня 1876 року київський генерал-губернатор князь Олександр Дондуков-Корсаков наказав ректору університету Андрієві Матвєєву готуватися до візиту імператора Бразилії Педру ІІ. Глава латиноамериканської монархії здійснює поїздку Європою. Незабаром відвідає Петербург, а звідти вирушить до Києва. Гість дуже цікавиться науками, а тому хоче відвідати університет.
Ректор одразу звелів терміново покрити фасад університету свіжою червоною фарбою. Парадний вхід - натерти до блиску. На всіх поверхах полакували паркет. До прибирання території залучили студентів, які навчалися на державний кошт, лаборантів, працівників канцелярії тощо.
7 вересня, у день прибуття імператора до Києва, Матвєєв скликав наукову раду. Професори одностайно постановили виписати гостеві диплом: "Ценя высокое и постоянное покровительство наукам, оказываемое Его Императорским Величеством Бразильским Императором Дон Педру Вторым и глубоко уважая деятельность освободителя рабов Бразильской Империи, признать Его Величество почетным членом Императорского университета Святого Владимира". Підписи на дипломі поставили декани всіх чотирьох факультетів. Ректор звелів на завтра всім викладачам "явиться в черных фраках" на зустріч із монархом.
Наступного дня в супроводі київського генерал-губернатора 50-річний Педру ІІ прибув до університету. Біля входу - ректор і професори при повному параді. На фраках виблискують ордени. Ректор показав монархові бібліотеку зі старовинними рукописами й печатками, хімічну лабораторію, мінералогічний кабінет. Імператор був у захваті від колекції рідкісних каменів. Але раптом спохмурнів - із вікна кабінету він побачив, що перед університетом - занедбаний пустир. Тинялися якісь волоцюги, деінде корови пощипували травичку.
- Такий гарний університет, - здивувався гість, - і таке незавидне пустирище перед ним.
- Тут буде площа, - умить знайшовся Дондуков-Корсаков. - Її проект я вже затвердив.
То була князева вигадка-експромт. Ласий шматок у центрі міста ніяк не могли загосподарювати, бо міські депутати не могли "гідно" поділити його між претендентами на забудову. Та слово сказане: того ж дня Дондуков-Корсаков підписав розпорядження про перейменування пустиря в Університетську площу.
Бразильський імператор, звісно, - не начальник київському генерал-губернаторові. Та Дондуков-Корсаков знав, що з Києва Педру ІІ їде до Криму. Там його чекає російський імператор, який відпочиває на своїй дачі в Лівадії. Хтозна, про що піде між ними розмова. А раптом Олександр ІІ поцікавиться, як гостеві Київ. Той місто похвалить, але далі візьме та й бовкне, що його псує пустир перед університетом. Генерал-губернаторові може бути непереливки.
А так - він відзвітує, що пустиря вже нема. Що повним ходом створюється Університетська площа, яка стане окрасою міста. Про всяк випадок наказав міському архітектору терміново зобразити на папері її майбутній вигляд: бруківка, дерева, а в центрі - пам'ятник. Кому? Миколі І. По-перше, він батько Олександра ІІ. А по-друге, університет у Києві спорудили саме за його наказом.
9 вересня група професорів відвідала Педру ІІ в готелі й вручила йому диплом почесного члена Київського університету. Увечері гість залишив Київ у доброму гуморі.
Про що балакали два імператори в Криму, невідомо. У всякому разі Олександр ІІ не зацікавився київським пустирем. Дондуков-Корсаков збавив темп і на якийсь час сховав малюнки архітектора до шухляди. Та про університетський пустир, що виріс до статусу площі, забудовники все-таки мусили забути.
13 
1
Комментарии