11 вересня у Верховній Раді був зареєстрований проект закону про дербюджет на 2014 рік. Згідно з документом, зростання ВВП України в 2014 році становитиме 3%, інфляція передбачена - 8,3%, державний борг — 32,4%, дефіцит держбюджету очікується на рівні 2,7%. Проте 16 вересня Голова Верховної Ради Володимир Рибак повернув проект держбюджету на 2014 рік у Кабінет Міністрів на доопрацювання на прохання самого Кабміну. Наразі остаточний проект бюджету до парламенту не внесено.
На сьогодні ми маємо озвучені три макроекономічні параметри. Я так розумію, що саме від них буде будуватися держбюджет. Але вже зараз можна сказати, що бюджет з такими параметрами буде нереалістичним. Самі по собі вони ще ні про що не говорять, тому що в самому проекті бюджету повинна бути доходна частина бюджету — таблиця, оператна частина бюджету — таблиця, програма регіонального розвитку, програма галузевого розвитку, кредитні програми.
Звичайно, що ніякого росту ВВП в 3% в Україні очікувати неможливо, тому що станом на перше півріччя 2013 року ми маємо падіння ВВП 1,1%, падіння промислового виробництва на 5,3%, яке продовжується і в другій половині цього року, ще й з вищими темпами. Тому звідки уряд очікує ріст ВВП абсолютно не зрозуміло, бо в цьому році Кабмін не подав, а Верховна Рада не прийняла жодних суттєвих економічних законопроектів, які б змінили економічні умови в Україні. Перш за все це бюджетні умови, грошово-кредитні. Тому не відомо звідки уряд очікує на досить кардинальну зміну економічної ситуації. Якщо на базі таких макроекономічних показників буде випливати бюджет 2014 року, то він буде так само нереалістичним як і бюджет цього року, який імовірно буде не виконаний. Більше того нас, скоріше за все, чекає секвестр цього року, тобто зниження показників доходів і витрат.
Я би порадив уряду прийняти економічні реалії і не малювати економічні фантазії на 2014 рік, врахувати загострення конфлікту в торговельно-економічному просторі з Російською Федерацією і країнами Митного союзу, в яких продається значна частина українського експорту. Я не розумію, чому уряд не розрахував ці ризики і далі прогнозує надто оптимістичні макротенденції.
2014 рік буде перехідним роком від торгівельних конфліктів на ринках Митного союзу до заміщення українськими експортерами цього ринку ринками Європи, Азії, Північної і Південної Америки. Це вимагає часу. Тому в наступному році зміниться географія експорту для українських експортерів. Це вже аж ніяк не буде сприяти економічному росту.
Ми повинні розуміти, що 2014 рік є передвиборчим і в усіх сферах, в тому числі й економічній, буде дуже багато популізму. Будуть прикрашати реалії, подавати бажане за дійсне. Тому ми повинні бути до цього готові, бажано, щоб ми виробили політичний імунітет.
В бюджеті 2013 року заплановано дефіцит в розмірі 50 млрд гривень. Судячи з динаміки економічного розвитку, а точніше економічного падіння, навряд чи ми цей дефіцит витримаємо, очевидно, що він буде більшим. Єдина надія на те, що після підписання угоди з ЄС в листопаді, Україна встигне відновити співпрацю з МВФ, встигне скласти нові кредитні угоди з іншими міжнародними фінансовими організаціями, а також, зможе отримати фінансову допомогу у розмірі 1 млрд. євро, які Євросоюз пообіцяв у разі підписання асоціації. Це частково допоможе, з одного боку, зменшити дефіцит державного бюджету, з іншого боку, поповнити валютні резерви НБУ, які різко зменшуються.
Економічна ситуація, економічний "глухий кут", в який загнала себе українська влада, змушує її рухатись в напрямку Європи. Бо, по-перше, в Європі є живі гроші, по-друге, вони є найдешевшими за своїми ставками, а по-третє, за ці гроші не треба віддавати свої об'єкти, або здавати якісь політичні позиції, як це в нас відбувається у співпраці з Російською Федерацією. Саме такий первинний економічний інстинкт тягне українську владу до політичного і економічного об'єднання з Європейським Союзом.
3 
1
Комментарии
10