– Де вони залишили гроші? Хочу трохи собі, – знайома жартує про новину щодо туристів із країн Перської затоки, які з червня по середину липня витратили на відпочинок в Україні $25 млн.
У Карпатах мандрівники з Саудівської Аравії, Катару й Оману – на кожному кроці. Винаймають найдорожче житло.
– Ці котеджі в мене зазвичай беруть на десятьох, а ці удвох заселилися, – вусатий ґазда показує нам номер за 500 гривень на другому поверсі хати. До котеджів не підходимо – там по 3,5 тис. за добу.
– Не хочу таких постояльців, хоч ріжте, – хреститься на ікони господиня, в якої спиняємося. – Араби прийшли до мене на сінокіс у ромашки фотографуватися. Зробили там дорогу. Лізуть на драбину – руки розставляють. А як упадуть? Буду винна в убивстві. У сусідів топталися по ліжках взутими, а в когось зарізали барана й кишки спустили в унітаз. Учора прийшли, показують фото корови й руками жестикулюють, що хочуть доїти. Через перекладач у телефоні домовилися про продаж молока, домашнього сиру та будзу.
Наступного дня господиня застала, як ці туристи доїли її корів. Прогнала. Поруч з її будинком фальшива полонина – розважальний комплекс зі стайнею, хатою мольфара, кузнею, резиденцією наливок та іншою бутафорією. Сири продають по тисячі гривень за кілограм. Двогодинне купання в чані обходиться у 3 тис. грн. Гості зі Сходу там активні відвідувачі. Вечорами вдягають хутряні куртки й дощовики на паранджі, п'ють чаї, сидячи за звичкою на килимку.
В один день підіймаємося на найближчу вершину. Метрів за 200 від початку маршруту зустрічаємо пару арабів. Фотографуються і спускаються назад.
– На гору тільки своїми нозями тре, – жартує провідник. – Туди й за гроші ніхто не занесе.
1 
1
Комментарии