Вдома не краще

"Что с руками?" - пише Ростиславу Слесарю знайома. Він сидить на балконі багатоповерхівки. Знімає себе на відео у прямому ефірі соцмережі "Вконтакте". Має вільний час, бо закінчилась кахельна плитка. Три дні обкладав ванну кімнату польському господареві. Руки в дрібних темних плямах.

- Мне 20 лет. Учился в колледже на помощника слесаря. Уехал работать в Польшу. Руки обкусалы клопы в общежитии, - розповідає Ростислав. Каже, що на дорогу й проживання витратив більше , ніж заробив. Однак повертатися в рідні Ріпки на Чернігівщину не хоче.

Відео дивиться четверо людей. Трансляція триває дві години, зпитань Ростиславу більше ніхто не ставить. Він розказує про голубів на сусідньому даху. Я вимикаюсь.

За 10 км від Слесаря стоїть будинок полячка-заробітчанка Данка. Вона - на заробітках у Німеччині, вдома не була два роки. Ми познайомились, коли були змушені спати разом на двоспальному ліжку під час заробітків. Їй було 53. Наш хазяїн - німець Аксель Хане - називав себе Гітлером, а ми його падлою. Платив по 19 центів за кілограм зібраної чорниці. Данка влаштувалась найкраще - їй Аксель дозволив прибирати в нього вдома. Мала за те чистими 5 євро на день.

Син Акселя поїхав до США за програмою Work and Travel. Там одружився. Повертатися не збирається.

×