Спочатку аналогія. Якби хтось із рядових громадян оголосив, що він, наприклад, вбив людину, або пограбував магазин. В цьому випадку слідчі органи повинні були б провести допит цього громадянина, з'ясувати обставини, якщо виявиться, що громадянин себе не обмовив, провести слідчий експеримент і передати матеріали до суду.
Це все з точки зору здорового глузду. Але у нас з такої точки не виходить.
Колишня модель, героїня сторінок журналу "Playboy" Влада Прокаєва (Литовчнеко) на всю країну зробила заяву про те, що вона дала хабара у $50 тисяч за отримання посади радниці генерального директора заповідника "Києво-Печерська Лавра". Мовляв, зробила це через генерального директора Вікторію Лісничу для міністра культури Михайла Кулиняка. Це є зізнанням у злочині. Тим часом, жоден з правоохоронних органів навіть не чухається, щоб поцікавитися її секретами. Мало того, Владу Прокаєву через пару днів після її зізнання поновлюють на посаді. Натомість звільняють її антагоністку гендиректора Вікторію Лісничу.
Гламурна діячка Влада Прокаєва своїм прикладом фактично продемонструвала стосунки, які склалися в нашому суспільстві. Для того, щоб сісти на теплу посаду, треба заплатити немалого хабара. Коли ти його заплатив, то тебе звідти виганяти - не "по понятіям". Якщо тебе вигнали, то порушили "понятія" , про що публічно і заявила Влада.
Тут стикнулися два підходи – закон і "понятія". За законом вона мала б дістати кримінальне переслідування. "По понятіям" її мали б відновити на роботі. "Понятія" перемогли. Вони в нашій країні сильніші за закони.
Ризикну припустити: якби пані Прокаєва не давала б хабарів, то і претендувати б на захист вона не могла б. Бо це "не по понятіям".
Наступним кроком в цьому напрямку може бути хіба що створення найголовнішого з усіх комітету боротьби з корупцією від Віктора Януковича, якому він здасть офіс в оренду у себе в Межигір'ї.
Президент і його команда публічно розповідають як вони борються з корупцією. Вони також стверджують, що будують соціальну державу за західними зразками – недарма проголошували курс на євроінтеграцію. Але при тому два роки тому урочисто відзначають 75-у річницю початку Стахановського руху в СРСР. Сайт вугільного міністерства перетворився у ті дні в подобу газети "Правда". Там одна за одною з'являлися новини про те, що колективи на шахтах стають на трудову вахту, беручи на себе підвищені зобов'язання (слово "соціалістичні" пропустили).
Шахтар Сергій Шемук перевищив рекорд Олексія Стаханова, який той встановив 1935 року. Шемук отримав звання героя України.
Абсолютно безглузде діяння, оскільки і сам Стаханов рекорд перевищував, і потім Микита Ізотов. І технології сьогодні зовсім інакші ніж в першій половині минулого століття. Питається: для чого воно все треба?
Під балачки про соціальну державу, про повагу до людей праці влада продовжує будувати олігархат, в якому суспільство має вколювати на олігархів, але при цьому отримувати копійки. Оскільки система не передбачає гідної оплати праці, то вона вдається до совкових пропагандистських прийомів: створює штучних героїв праці, нагороджує цих героїв, дає їм якісь премії. Але вся інша маса працівників сидить і смокче лапу.
Не буду описувати деталі призначення гламурної білявки Олени Чорної на посаду директорки музею "Молода гвардія" в Краснодоні. Про це писали всі газети. Хоча історія "Молодої гвардії" є міфом війни, яка був створений радянським письменником Олександром Фадєєвим, але ця міфологія є частиною ідеології партії влади.
Янукович на 9-е травня випиває чарку горілки з ветеранами. Він клянеться, що вирішить всі їхні соціальні проблеми. Його партія запевняє, що свято береже пам'ять про загиблих у тій війні, коли "радянський народ скрутив голову фашистській нечисті". І під ці слова призначити на таку посаду співачку, яка фотографувалася в напівоголеному вигляді – це свідчення того, що сама влада не вірить у свої балачки.
Переможна риторика за зразком радянських часів спрямована на електорат, який так звик і який нічого іншого чути не хоче. Йому дають свято перемоги і "наркомівські сто грам" в обмін на електоральну лояльність до пограбування країни.
Словеса владної верхівки дедалі більше розходяться з її ділами. Зізнання Влади Прокаєвої було лише першим кроком. Не сьогодні так завтра про систему будуть говорити вже цілком буденно. А післязавтра візьмуть її і узаконять. Якщо народ все влаштовує, то чому ні?
1 
1
Комментарии
7