Сміття

– Не мусор, а сміття, – виправляє знайомий.

Останнє слово вимовляє по складах. Я подумала, що він ратує за чистоту української мови. За мить до мене доходить справжній зміст його слів. Хлопець третій рік працює в "Беркуті".

Під час останньої зустрічі прошу його розповісти щось хороше про свою роботу. Він на хвилину замислюється.

Нема грошей на електричку. Обікрали

– Якось патрулюємо вулиці. Чоловік чимчикує Тернополем у бік виходу з міста. Нормально вдягнений, тверезий. Все б нічого, але вже четверта ранку. Зупиняємо, перевіряємо документи. Питаємо, що тут робить у такий час. Відповідає: "Йду у Чортків" (райцентр Тернопільської області. – "Країна"). "Чого пішки?" – "Нема грошей на електричку. ­Обікрали". Нічого собі. Це понад 70 кілометрів. Ми з хлопцями скинулися йому на квиток, десь гривень 20. Нагодували бутербродами і завезли на залізничний вокзал.

Іншого разу близько 12-ї ночі підходить чоловік. ­Питає, де найближча цілодобова аптека. Хоче купити дочці таблетки. У неї дуже болить живіт. До аптеки йти далеко, а грошей на таксі він не мав. Попросив підвезти. Ми підкинули до самих дверей.

Кілька років тому колега гуляв біля ставу. Побачив, що дівчина тоне. Поліз у воду і врятував. Часто буває, що хлопці десь відпочивають біля річки і когось витягають з того світу.

Зареклась більше не вживати слово "мусор". ­Тепер – тільки "сміття".

×