– Ну, чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Жабські – не такі, – злиться мама.

Безуспішно намагається переконати купити новий телефон. Старий витягнули в метро. Їхала на футбол. За одну станцію до стадіону заглянула в сумку. Мобільного не було. Хоча буквально перед тим писала повідомлення колезі. Кілька днів турбував фантомний біль за телефоном. Це ж був мій годинник, будильник, калькулятор, плеєр і читалка.

Номер відновила швидко. А мобільного вирішила не купувати. Для чого, якщо можу дзвонити планшетом? Правда, звук, як із сараю. Але то таке.

За тиждень поїхала додому копати картоплю. Але тато занедужав. Поставив собі діагноз: отруєння несвіжою ковбасою. Попросив таблетку й мінералки. Сказав, що за годину буде на ногах. У медицині я не сильна, але коли людина корчиться від болю, а обличчя стало сірого кольору, то варто звернутися до професіоналів.

– Не треба лікарів. Навіть не думай викликати "швидку", – повторював тато.

Мама слухалася. Я – ні. "Швидку" викликали. Батька забрали в лікарню. Виявилося, апендикс згнив і відвалився. Треба все промивати й латати кишку. Операція тривала 3 години. Мама плакала й дуже переживала.

– Не всі дружини так на похоронах побиваються, як ви зараз, – намагався підбадьорити її один із пацієнтів з уже вирізаним апендиксом.

Після операції лікар дав татові 95 відсотків і попросив почекати п'ять днів. Але вже за три стало зрозуміло, що все буде добре. За вісім тато зателефонував і запитав, як збірна України зіграла зі словаками. Засмутився, що програли.

– Знаєш, що мама сказала? Добре, що та вперта Козюпа була вдома.

Наступного дня батька виписали додому.

×