Зараз я знаходжуся в провінції і маю змогу спостерігати за передвиборною боротьбою кандидатів-мажоритарників. Вивчаючи програми борців за депутатські мандати, дійшов висновку, що жоден з них не бажає змінити систему нинішньої влади. Або не розуміє, як це зробити. В основному, кандидати планують вирішувати найбільш кричущі місцеві проблеми, але протореним шляхом: домагатися від уряду виділення на них додаткових коштів.
На мій погляд, владу насамперед треба децентралізувати і деконцентрувати. І починати з докорінних змін бюджетної політики. Адже у кого влада, у того й гроші. Якщо у регіонів відбирають 70-80 % податків, то вони й надалі залишатимуться безправними і безпорадними. Їхні керівники змушені будуть їздити до столиці і випрошувати додаткові кошти на соціальні програми. А це породжує могутній грунт для тотальної корупції. Бо з порожніми руками до Кабміну не поїдеш.
Значить, треба обкладати певною даниною місцевий бізнес. У свою чергу, доводиться закривати очі на деякі порушення, як от зарплата в конвертах, уникнення оподаткування, "тіньові" доходи тощо. Так виникає зачароване коло корупції, у яке втягнуті усі. Щоб вибратися з нього, треба залишати регіонам 60-70 % надходжень від податків. Тоді вони самі вирішуватимуть свої проблеми і не їздитимуть прохачами до Києва.
Крім того, слід запустити механізми самоврядування і народовладдя. Наприклад, ввести виборність на рівні району і міста прокурора, начальника міліції і суддів місцевого суду. Тоді вони менше озиратимуться на обласне і столичне начальство, а більше працюватимуть на громаду. Адже не секрет, що нині кожне призначення на ці посади чогось "коштує". Тож потім треба відбивати свої "бабки". Це ще одне коло корупції, яке слід розірвати.
Ще одна пропозиція: комунальними медичними закладами мають керувати не головні лікарі, а обрані мешканцями громадські ради (назва може бути іншою), які найматимуть менеджера лікарні чи диспансера для вирішення господарських питань. Він щомісяця звітуватиме перед радою про використання коштів громади. Лікарі ж мають лише лікувати, а не думати про ремонт відділень, закупівлю обладнання чи забезпечення хворих ліками. Подібні схеми діють у багатьох розвинених країнах.
Гадаю, кандидати в законодавчий орган могли б запропонувати й інші механізми та схеми децентралізації і деконцентрації влади. Поки ж абсолютна більшість із них тільки декларують бажання змінити владу чи повернути країну народові. Насправді їх цікавлять лише депутатські мандати, а не доля країни.
2 
1
Комментарии
8