Задолбала попса

– Задолбала попса! – кричить гарно вбрана 40-річна жінка в київській маршрутці № 496. Осудливо поглядає на водія.

На ньому майка-алкоголічка, гумові капці й темні сонцезахисні окуляри. Одночасно говорить по телефону, курить і передає решту з 20 гривень.

У салоні з динаміків звучить "Императрица" російської поп-­виконавиці Ірини Аллегрової.

Пасажирка не вгаває:

– Выключите это дерьмо немедленно! – витирає носовичком чоло. – А то голова трещит. Ужас какой!

Я теж починаю сердитися.

Музика в салоні затихає. Але, крім мене й цієї жінки, жесту доброї волі водія нікому оцінити. Всі сидять у навушниках, дивляться у вікно, як акваріумні рибки на картинах Матісса.

Водій витримує зо п'ять хвилин. Потім пропускає пару радійних "хвиль" і зупиняється на пісні українського артиста Дзідзьо. "Марсік – то є мій колєга, – лунає з прий­мача. – Марсік – то мій друг, я за Марсіка порву, Марсік – то не плуг".

Невдоволена пасажир­ка сміється, здається, в істериці. Цитує Лоліту Мілявську: "Остановите Землю! – пауза. – Я схожу".

Закриваючи за нею двері, водій спльовує у вікно:

– Баба з воза – кобилі легше.

Дзідзьо співає далі.

×