Відпочинок у Буковелі потьмарює непробивний адміністратор клубу "Вода". Це модний комплекс посеред Карпат. Ми гуляємо територією — лунає музика популярного ді-джея, довгоногі красуні в блискучих купальниках роблять селфі на фоні штучного озера.
Донька шепоче, що хоче до туалету. Біжимо на рецепцію. А тут він — непробивний. Питаю, де туалет. Киваю на дитину. Він гиркає: "Нєльзя!" І я зависаю, намагаючись це переварити.
Довго зависати ніколи, бо донька смикає за поли. Терміново біжимо за двері. Сканую довкілля. Туалетів на виході нема. Лише зелений газон. До лісу — 800 метрів. Не добіжимо.
— Ну, може, у нього були б проблеми. Ви хоч освіжили їм газон? — жартує колега, якому розповідаю про відпочинок. Кажу, не мали, куди діватися.
У потязі до Києва вхід до туалету перегороджує провідник. Ось уже видніється Івано-Франківськ. Пояснення, що малій на хвилинку, його не переконують. Терміново зістрибую на перон. Дитина під пахвою.
На платформі озираюся.
— Давайте тут. Так, просто на пероні. У туалет не можна, мене оштрафують! — репетує провідник. — А тут не оштрафують.
Як умію, тримаю трирічну дитину поміж пероном і колією, майже під потягом. Упріла, ніби його доганяла. Зате жодних проблем у провідника.
1 
1
Комментарии