Такий фільм

В "Оскарі" за 10 хв. до сеансу майже всі квитки на кіно викуплені.

— Котік, розімни мені спинку! — грайливо муркає дівчина з гіпсом на правій. "Котик" у товстому светрі енергійно натирає їй праву лопатку.

— Не так сильно, к-о-о-оть!

"Котик" барабанить їй кісточками пальців по плечах.

Вона посилає його до гардероба, по сирний попкорн, а потім по водичку. А потому ще раз — поміняти водичку на негазовану.

Хлоп'ята в камуфльованому заходять до зали кожен із сімейним пакетом чипсів і бутербродом у блістері. Ховають все поза спинами.

— Хлопці, з їдою не можна, — рівним голосом оголошує білетерка. Проте не зупиняє.

"Котики" сідають перед нами. Вона дістає телефон і, поки на екрані вмикають рекламні ролики, робить чотири селфі.

— Котік, посміхнися!

"Котик" чесно робить спробу. Нахиляюся, щоб не втрапляти в кадр.

— Да, уже в кино! — щебече вона за мить. — Какой фільм? Е-е-е-е. Коть, какой фільм? Етот, как єго! "Кіборгі".

Вона вперше схлипує в нього на плечі хвилині десь так на 20-й. А потім на ­40-й, ­45-й. Наприкінці фільму вона під пісню Вакарчука сопе "Котику" просто в плетений светр.

Нарешті вмикають світло, глядачі плескають, жінки підправляють макіяж.

— Такий фільм! — схлипує вона вже у слухавку. Відставляє сирний попкорн, навіть не спробувала.

Хлоп'ята в камуфльованому так само виходять, ховаючи очі. Бутерброди тримають поза спинами.

— От і я не знаю, як під таке можна жувати, — кидає їм у спину рівним голосом білетерка на вході. А тоді повертається до нас: — Ви розумієте? Зовсім друге кіно знімать стали. П'ятий раз дивлюся — п'ятий раз плачу.

×