Станція метро Лівобережна, півроку тому. Молодик у джинсовому костюмі заводить у вагон бабцю з чорною сумкою на животі. Знову вискакує на платформу і заледве встигає закинути у вагон два відра з полуницею та коробку, дротом примотану до "кравчучки". Стирає піт із лоба, віддихується.
Тим часом бабця у вагоні починає надривно голосити:
— Ой людоньки добрі, уступітє місце бабі!
Із місць схоплюється одразу вся лава.
Бабця всідається по центру, простягає ноги у м'яких тапках. Сусідці по лаві сповідається:
— Я з Лісової на Контрактову їду, клубніку везу. Там заробітку ніякого. З хороших місць проганяють, платити треба. Заробила цілих 10 гривень, — баба виймає з гаманця червінець, трясе ним у повітрі. — Буде на хліб, на масло вже не буде. Я вже й забула, яке воно на смак, те масло. Які покупці пішли — торгуються на смерть! Бачать — стара, дурна, нещасна. Кожен нажитися хоче, обманути. Я кажу: "Вам той торг на добро не піде".
Дурна баба повірила. 300 рублів украв, гад!
Сусідка киває у відповідь, на наступній зупинці швидко виходить. Баба перемикається на сусіда ліворуч:
— У той бік солдатики з торбами помогли, а зараз чийсь синок пособляє. У моїх дітей свій бізнес, їм ніколи за мною клунки тягати, у них кожна минута — гроші. То я мужиків за рукав ловлю: "Поможіть дурній бабі". І що ви думаєте? Помагають, ще й яку гривню накинуть. Ти ж мене не покинеш, синочку? — це вже до помічника.
Молодик киває. Однією рукою він тримає "кравчучку", іншою намагається притримувати відро. Ще одне затиснув ногами.
— По очах видно, що совісний, — нахвалює помічника бабця. — Ти на Хрещатику мене, головне, виведи. А відра он мужчина винесе.
Сусіда трохи знічується. Утім береться підсобити.
На станції Хрещатик молодик виводить бабу під руку, прощається і зникає у переході. Бабця оглядає клунки, зазирає у сумку. Раптом починає голосити:
— Ой людоньки, пуста сумка! Всеньку виручку витяг! 300 рублів украв, гад! Дурна баба повірила. По очах же було видно, що бандіт.
Комментарии
21опять двадцать пять про то как киевская стара охфиристка ошукла молодого наивного рагуля якый йыхав з борисполя Авторка йыдьте додому дут люды таки лихи зли нашо воно вам треба
kryta babka!
1.- Мамо, переїжджайте мерщій із своїм молочним сюди, на цей базар, тут сьогодні кращі торги! - припрошувала дочка матір по мобільному. Базарні баби перейнятливі, ще10 років тому корист.сот.зв'язком. 2. Або: "Вам на базарі капустою торгувати, а не дітей навчати" (із сварки 2-х вчителів) Дякую.
Спочатку: "Заробила цілих 10 гривень", а потім: "Всеньку виручку витяг! 300 рублів украв, гад!" - це чомусь так типово для тих, хто торгує.
"Все, что нажито непосильным трудом. Три портсигара, три магнитофона, пиджак замшевый...тоже три"
Дууууже життєва історія. Правильно кажуть в народі: "Ти по чуже з мішком, а чорт по твоє з візком"
а дурнуваті забужки-андруховичі за "противсіхів" горло дерли, ніби й по світах їздять, на Родосі були он, ще десь, а як до діла, то де той розум?.. Гниль. А бандюкович кацапні на радість керує і не знає, що Аннушка уже олію розлила
Аннушка Герман? Це круто! Ти прєлєсть DDT!
в страшний чєловєк
Декiлька ваших замiток тому подумалося - ну це вже вопше, краще за це вже важко щось i написати! А ваш творчий зрiст попри все триває. Так тримати! ЗЫ. Влучнi, гострi замiтки про суто вiтчизняний бичiзм - це ваше!
Напевно нарисовеця Ольга Гембік не може припинити думати в колонках. Віриться, що у фельєтоністки ще багато всього на серці
на радість старим і молодим читачам.
Сподiватимеся!
АЖ ПІДСТРИБУЄ ВІД ЗАДОВОЛЕННЯ... ОТАКЄЄ
АГА. Треба вміти зупинитися й зафіксувати погляд на всьому смішному. У нас Одне життя, яке потрібно використати помірковано, анИ!
Худчiш, "ВІД НАСОЛОДИ"!

Яке їхало, таке й здибало
Фух, весь текст думав, щоб тій бабці врешті повилазило...І звершилося.
Клас. Частіше пишіть.