Для перемоги

До супермаркету намагаємося втрапити зранку. По обіді тут годі проштовхнутися, людей — наче бджіл у вулику. Попереду вихідні.

Окрім нас, скуповується блондиниста сім'я. Очевидно, запасаються на тиждень: зносять крупи, молоко, соки, сосиски. Двоє смаглявих хлоп'ят ловко вкидають до візка тенісні м'ячі, банку консервованої кукурудзи і форму для печива.

— Неси, де взяла, — повчає мама доньку в сарафані в горохи. Малеча ледь дістає до полиці, але дотяглася й тепер гризе обгортку батончика. У шоколаді ніс і щоки. Ще кілька батончиків затисла в руці.

— Мам, забрати в Катрусі? — тягнеться на поміч старший із хлоп'ят. Хитро щуриться: — А солдатики купимо?

— Ні. Ми вже шоколаду накупили! — займає рішучу позицію тато, залишає солодощі у візку. Малюк кривиться.

Перед касами мама викладає з візка м'ячі, форму для печива, чашку зі Спайдерменом і подовжувач.

Хлоп'ята стоять, похнюплені. Мало не плачуть.

Біля полиць із бакалією дівча у білій блузці роздає стос листочків.

— Потреби бійців у зоні АТО, — читає старший чоловік із сивими вусами. Передає список дружині. Та натягає окуляри, водить пальцем між рядків.

— Візьмемо дві тушонки? — питається чоловік. Заглядає у гаманець, зітхає: — Може, дві й не вийде.

— А так? — бабуся рішуче викладає з кошика пакетик із цукерками "Червоний мак" і вафлі. Всміхається до касирки: — Оце не братимемо, зайві кілограми.

Біля столиків для покупців її за кошик шарпає Катруся у замурзаному сарафані. Беззубо всміхаючись, простягає два шоколадні батончики. Щодуху біжить до батьків. Ті, сміючись, відкривають обійми назустріч.

— Ростіть великі! — гукає розчулена жінка. Дві банки консервів акуратно кладе до візка із написом "Для перемоги". Він заповнений ущент.

×