Триває суспільна дискусія про те, якою бути вищій школі, яким має бути український університет, як створити для наших дітей справді якісну освіту.

Надію та оптимізм вселяють виступи студентів та їх протест проти спроб влади законодавчо закріпити підготовку напівосвічених і слухняних.

Ми всі люди своєї епохи, щоб це зрозуміти - достатньо глянути в дзеркало і сумління. Але зараз ми розглядаємо соціально і національно важливе питання.

Що нас об'єднує? Діти і онуки. Тож про вибір цінностей. Якщо поставити на шальки терезів корисливість, ситість і багатство, а на інші - любов, шану і повагу, то всі батьки, незалежно від політичної орієнтації, виберуть ці ідеалістичні цінності. Вони захочуть мати порядних дітей та онуків.

Для цього треба забезпечити нормальну освіту вільної людини згідно демократичних засад. А для цього нам потрібна десовєтізація та розкріпачення університетів та шкіл, десятиліттями керованих зверху.

Ми мали б над міністерствами освіти і культури повісити великий дзвін, який мав би дзвонити щоразу, коли стеля освіти та культури опускається до соціально небезпечних меж.

Сьогодні цей дзвін лунав би постійно. Соромно в громадському транспорті читати оголошення скільки коштує диплом, соромно навіть говорити, що це за написи іноземцям.

Ця фальш опускається на всі ділянки життя: професорові треба платити за екзамен, так ми купуємо фальшиві знання. Ми так само купуємо фальшиві ліки, фальшиві послуги, фальшиві товари.

Цьому треба поставити край - або тікати, або лікуватися. Слабодухі тікають, нормальні лікуються. А лікуватися слід поверненням до правди і закону.

Маленьку клітинку - зовнішнє незалежне оцінювання - цілком легко запровадити, якби на заваді не стояли ситі і зухвалі чиновники. Це не універсальний рецепт, але перевірений роками засіб лікування корупції. А разом з тим почати лікувати й інші ділянки організму, охопленого метастазами корупції.

Отже, перед нами не вибір між кращим чи гіршим законопроектом. Вибір між тим чи лікувати, чи заробляти на людських слабкостях.

×