– Біда. Сину повістка в армію прийшла, – каже з місяць тому Катерина Павлівна.

Її 18-річного Івана викликали у військкомат пройти медичний огляд. Знайома переживає, що заберуть в елітний армійський підрозділ. Чоловік зростом 190 см, тричі на тиждень ходить у спортзал.

– Якщо десантником чи прикордонником служитиме, точно відправлять воювати на Донбас. Туди завжди найкращих відбирають. А я не хочу, аби йшов. Єдина дитина. Він в училищі на електрогазозварника вчиться. Наступного літа планував із друзями в Польщу на заробітки поїхати. Таким спеціалістам там добре платять. За два-три роки можна заробити на квартиру в Україні. Тепер усе зависло. Армія мрії під нуль може зруйнувати. Син у розпачі. Розуміє, що медкомісія відхилень не знайде. Він у мене здоровий, як бик.

Майже всі лікарі визнали Івана придатним для служби. На додаткове обстеження відправив лише психіатр. За порадою матері хлопець набрехав йому про нервові зриви. Навмисно неправильно відповів на запитання лікаря.

– Тепер ми врятовані, – говорить Катерина Павлівна. – У двоюрідного брата є знайомий психіатр. На тиждень відправить сина в медзаклад прокапатися. А у висновку напише діагноз, із яким в армію не беруть. Типу, що через це в нього і стаються зриви.

– Але ж із психіатричним діагнозом йому важко роботу буде знайти, – кажу.

– У Польщі цього ніхто не перевірятиме. А в нас за 6 тисяч зар­плати робити нічого, – впевнена жінка. – Хай краще трохи хворий буде, але живий

×