– З якого дива мушу переходити в українську церкву, коли й моя хороша? – каже Владислав після отримання томоса Православною церквою України в січні 2019‑го.
Жив у селі на Сумщині. За кілька вулиць від хати діяв храм Російської православної церкви в Україні. Знайомий почав туди ходити кілька років тому. Відвідував кожну недільну службу.
– Жодного разу після 2014‑го тут ніхто не згадував, що росіян треба любити. Слова кривого батюшка не мовив у бік наших воїнів. І так само в інших храмах, – розповідає. – То чим ця церква гірша за ПЦУ? Хай мені хоча би хтось пояснить, як вона на мене як українця негативно впливає?
За рік Владислав переїхав доглядати за хворою матір'ю в село на Полтавщині. Кілька разів сходив на службу в храм Православної церкви України, який там діє.
– Але воно щось не те. Не можу звикнути до мови. І трепету не відчуваю, – говорив на спільній зустрічі з друзями.
Кілька тижнів тому запропонував зустрітися на майдані Незалежності в Києві. Мовляв, приїхав у справах на кілька днів.
– Радий, що побував у Лаврі, – говорить під час зустрічі. – Покупок там наробив. Книжок набрав, – показує видання про життя святих російською.
– А українською релігійна література там є? – цікавлюся.
– А навіщо? – відповідає. – У нашій церкві всі російською говорять.
2 
1
Комментарии