– До сих пор не могу понять, чем вам русские не угодили? Дураки вы, – каже Віталій.
Перший день у лікарні – із запаленням суглобів. Білорус, але останні шість років живе в Україні. Звідси його дружина.
Віталій говорить про "слов'янський світ" і необхідність якнайшвидше відновити зв'язки з росіянами. Інших пацієнтів називає "хохлами". Свариться в палаті з усіма. Найбільше – із 76-річним Миколою Олексійовичем.
– Я вот жалею, что в Белоруссию жену не перевез в свое время. Пошел у нее на поводу. Решил охохлиться. А не получается, и все. Вы ж украинцы хитрые и только о себе думаете. Другое дело – русский человек. Последнюю рубашку отдаст брату. Вот мне сегодня нужно 500 гривен на капельницу. А денег нет. Поможете?
– Поможу. Але рот закрий. У мене двох молодих сусідів поховали за півроку. З Донбасу привезли. Куди твої брати прийшли, – Микола Олексійович кладе на тумбу Віталія 500 гривень однією купюрою.
Той мовчки бере гроші, одягається і йде скуповуватися в аптеку.
Увечері Микола Олексійович пояснює медсестрі, щоб не ставила йому крапельницю, бо родичі не встигли купити медикаментів.
– Головне, білорусу носа втер. Хай хоч з'їсть ті гроші. А я до завтра потерплю, – каже.
Беру в медсестри список необхідних Миколі Олексійовичу ліків. Скуповуюся і лишаю на тумбочці.
Віталій у лікарні більше не з'являвся.
Комментарии
1