"В одно солнечное утро над Сумами появилось что-то черное" - финалист "Новеллы по-украински"

Публикуем произведение "Самая большая загадка человечества" финалиста конкурса "Новеллы по-украински" многократного лауреата литературных премий Владислава Ивченко.

Полный текст:

Одного сонячного ранку над Сумами з'явилося щось чорне, знизу схоже на дві сфери, впритул поєднані між собою. Воно потроху опустилося на землю у міському парку імені Кожедуба, зламавши десятки дерев і здибивши високий земляний вал на місці свого приземлення. Розмір об'єкту складав приблизно двісті п'ятдесят метрів заввишки, то його було видно з усього міста.

Ця подія спричинила паніку серед сумчан, які прозвали об'єкт Сракою, бо ті дві сфери трохи нагадували знизу величезні сідниці. Срака приземлилася біля вулиці Кондратьєва, на якій знаходилися будівлі УВС, СБУ, судів та прокуратури. То спочатку всі подумали, що Срака відправлена Кремлем, який, за допомогою секретної зброї, почав наступ на Україну. Такі чутки спричинили паніку у владних колах: частина чиновників втекла з Сум, а частина почала готувати урочисту зустріч "вєжлівих людєй" і ділити посади в Сумській народній республіці. Над деякими урядовими будівлями були, навіть, підняті російські прапори. Тільки Сумський артилерійський полк зайняв кругову оборону і був готовий дати бій. Але Срака не намагалася атакувати, вона просто височіла, пригнічувала своїм неймовірним розміром.
Співробітники правоохоронних органів, після втечі керівництва, переодяглися в цивільне і розбіглися, про що швидко стало відомо. Місто не витримало спокуси безвладдя. Вже десь по обіді були відмічені перші випадки пограбування крамниць, які швидко набули масштабів епідемії. Натовпи штурмували супермаркети і за лічені години грабували їх. Станом на вечір місто належало мародерам.

Тікаючи від них, законослухняні сумчани спускалися до парку, сподіваючись на захист Сраки. Спочатку люди не наважувалися підходити близько, але постріли, крики та полум'я пожеж з міста примусили здолати страх. Сумчани наблизилися майже впритул і тоді зі Сраки висунулися товсті довгі труби. Вони виявилися ліфтами, відкрили двері і чекали. Звісно, що сумчани боялися заходити, бо не знали, чого чекати від Сраки. Але вона не намагалася захопити когось силоміць, ліфти просто чекали. То ближче до ранку деякі сумчани наважилися зайти. Ліфти підняли сміливців до Сраки. З самого початку ліфти брали не всіх: декого вони відштовхували. Логіка відбору була не зрозуміла. Єдине що серед відхилених Сракою не було дітей, лише дорослі, здебільшого чоловіки. Вони намагалися увійти всередину через інші ліфти, але їх не пускали і там. Відторгнуті пропонували хабар, погрожували посвідченнями, але потрапити до Сраки так і не змогли.

Після ночі анархії до Сум була введена Нацгвардія, яка відновила порядок. Того ж дня удар по Сраці спробували завдати росіяни, які вважали її таємною натівською зброєю. Але ракети та літаки агресора вибухнули ще на підльоті до Сум, мабуть, через вплив Сраки. Більше силових атак на неї не було. Американці спробували налагодити контакт зі Сракою, але до їх делегації ніхто не вийшов. З десяток американців піднялися ліфтами до Сраки і зникли там. "Яструби" в американському керівництві пропонували завдати ядерного удару по Сраці, але перемогли прагматики, які пропонували почекати. Тим більше, що Срака приземлилася не на території США.

Сумчани чекати не хотіли, вони натовпами ішли до Сраки, яку з повагою стали називати Сферою. В місті вважали її своєрідним космічним безвізом. Україні у той рік дали безвіз до Європи, то люди вважали, що Сфера відкриє українцям космос. Сумчани приходили цілими родинами, вишикувалися в черги біля ліфтів. Ті приймали не всіх. Часом відбувалися родинні драми, коли дружина та діти заходили до ліфту, а їх батька – ні. Батьки кричали, намагалися повернути своїх, вихід з ліфтів був вільним, але ніхто не повертався. Можливо, Сфера паралізувала волю, а можливо матері були переконані, що у Сфері дітям буде краще.

Поступово стало зрозуміло, що до Сфери не можуть потрапити окремі категорії громадян, зокрема співробітники правоохоронних органів (СБУ, прокуратура, МВС), судді, чиновники з державних органів, а також з місцевого самоврядування, депутати та інші представники влади. Навіть після звільнення чи складання повноважень, їх не пропускало до ліфтів. Через це вважалося, що Сфера є посланцем міжпланетного уряду і має врятувати простих українців від ярма владних корупціонерів. На закиди критиків, що вони хочуть потрапити до сраки, прихильники Сфери вказували, що справжня срака тут, а не там.

Невдовзі більшість населення Сум перейшла до Сфери і місто стали непридатними для життя, бо у ньому залишилися лише чиновники, які були нездатні до якоїсь іншої діяльності, окрім як вимагати хабарі. А вимагати не було в кого. У місті почався голод, відмічалися випадки канібалізму, причому першими, не дивлячись на субординацію, почали жерти прокурорів, як найгладкіших. Спроба завозити посполитих з інших міст ні до чого не призвела, бо привезені в першу ж ніч тікали до Сфери.
За дорученням президента до Сум прибув прем'єр-міністр, який хотів вимагати з прибульців компенсацію за тих, кого забрала Сфера. В Києві були не проти віддати частину населення, бо вважали, що готівка – краще за громадян, з яких гроші ще треба видушити. Але переговори навіть не почалися, бо прем'єр і його делегація не змогли потрапити до Сфери. Всередину зайшли лише два перекладача (з англійської і, чомусь, з китайської), яких узяли для налагодження контакту з прибульцями. Перекладачі мали передати умови президента, але так і не повернулися зі Сфери. Прем'єр почекав кілька годин і змушений був повернутися ні з чим.

Влада сподівалася, що або Сфера заповниться людьми, або закінчаться сумчани і проблему буде вирішено. Та виявилося, що Сфера, судячи з усього, була своєрідним порталом, який слугував воротами для переходу кудись в інше місце. Прості розрахунки показували, що у Сферу в двісті п'ятдесят метрів в діаметрі не зможуть поміститися біля двохсот тисяч сумчан (приблизно стільки містян піднялося сферичними ліфтами). Невдовзі спустіли і навколишні села, а потім і райцентри. Далі знелюдніла вся Сумщина, а до міста почали приїздити українці з інших областей. Люди залишали квартири, бізнес, майно і їхали до Сум. Без речей, бо до Сфери не приймали з багажем. Ніхто не був впевнений у тому, що чекає у Сфері, бо ще ніхто звідти не повернувся. Але українці були впевнені, що там буде краще.

Тоді влада почала велику інформаційну компанії по залякуванню громадян. В ній розповідали, що в Сраці (влада називала Сферу лише так) з українців роблять консерви, або що Сраку надіслали росіяни, які хочуть таким чином підкорити Україну. Були зняті рекламні ролики, в яких втікачів до Сраки називали зрадниками, нагадували про солдат, загиблих на війні, закликали залишатися на місці та підкорятися генію Верховного головнокомандувача.
Версія з кремлівським слідом була не дуже переконлива, бо разом з Сумщиною стрімко втрачали населення і сусідні російські регіони. Росіяни тисячами намагалися дістатися до Сфери. Кремль повністю закрив кордон з Україною, тоді росіяни стали виїздили до третіх країн, звідки вже прилітали у Суми. Тоді Кремль розгорнув тотальну інформаційну війну проти Сфери, яку називав "Фашисткой Жопой". Мовляв, вона піддає росіян страшним тортурам. Це зменшило потік росіян.

А от українці продовжували тікати до Сфери. Влада була налякана скороченням чисельності населення, що зменшували обсяги коштів придатних для розкрадання. За розпорядженням президента навколо Сум була створена система блокпостів, а саме місто проголошене закритою зоною. Громадянам пояснювалося, що Срака випромінює радіацію і є смертельно небезпечною. Та владі ніхто не вірив. Після перекриття доріг був налагоджений нелегальний шлях в обхід блокпостів. Встановлені навколо Сфери відеокамери реєстрували тисячі українців, які щодня піднімалися до Сфери. Тоді президент наказав стягувати зі всіх бажаючих пройти до Сфери десяти тисяч доларів державного мита. В адміністрації президента порахували, що приблизно стільки коштів платить кожен громадянин на утримання корупційної вертикалі протягом однієї президентської каденції, то українці мали викуповувати себе у президента. Але майже ніхто не платив мито, бо за значно менші суми можна було нелегально дістатися Сфери.

Але окрім українців до Сум почали масово приїздити і іноземці, які вірили, що Сфера є воротами для обраних, яких заберуть з Землі, перед тим, як знищити планету. Причинами знищення називалися гріховність людства (людьми релігійними) або шкода, завдана дикій природі (екологічно свідомими). У Сфері зникли тисячі європейців та американців, через що уряди цих країн почали вимагати від Києва побудови надійної огорожі. Президент погодився за умови іноземного фінансування проекту. Після того, як виділені гроші були двічі розкрадені, а обіцяні мури існували лише на папері, президента налякали конфіскацією вілли та банківських рахунків закордоном. Тільки тоді побудова трьох кіл бетонних мурів навколо Сфери рушила з місця. Гроші знадобилося виділяти ще тричі, бо президент і його команда намагалися компенсувати свої втрати від втікачів. Аж нарешті мури побудували. Бетонні, десять метрів заввишки, з колючим дротом під струмом.

Здолати їх майже неможливо. Та ніхто і не намагається, бо після того, як мури зупинили потік людей до Сфери, вона забралася, так само несподівано, як і з'явилася. Доля людей, які увійшли до неї, невідома. Влада стверджує, що Срака вбила їх, тоді як посполиті вважають, що Сфера забрала людей до кращих світів. Прості українці вірять, що коли-небудь, Сфера повернеться та забере і їх. Влада ж сподівається, що цього не станеться, бо тоді не буде кого обкрадати.
Вчені ж всього світу б'ються над загадкою природи Сфери. Чи була вона посланням іншої цивілізації, чи чимось геть іншим, що не піддається осмисленню. Досі невідомо, чому Сфера з'явилася, чому саме в Сумах і чому мала саме таку форму та розмір. Сподіваємося, що в майбутньому будуть знайдені відповіді на ці питання. А поки ж ви зможете з'їздити до руїн Сум, нині повністю покинутих, де за трьома рядами мурів ще й досі зберігається величезний слід від Сфери/Сраки. Яку справедливо вважають найбільшою загадкою людської історії.

Произведение еще одного финалиста можно прочитать по ссылке.

×