Украинский перевод новой книги Пауло Коэльо "Адюльтер" выйдет накануне Форума издателей в издательстве "Клуб Семейного Досуга".
Первый тираж произведения знаменитого бразильца составит 20 тысяч экземпляров. Книга на украинском, войдет в первые пятнадцать мировых переводов романа, к продаже "Адюльтер" поступит во время Форума издателей во Львове.
Сюжет новой книги Коэльо "Адюльтер", разворачивается вокруг женщины по имени Линда. На первый взгляд она имеет все: любимого мужа, очаровательных детей, успешную карьеру. Но однажды Линда осознает, что такое жизнь, о которой другие только мечтают, ей невмоготу терпеть. Все, что она чувствует, - это сама пустота. Чем можно помочь, когда, кажется, все мечты осуществились и больше нечего желать? Встреча с Жакобом, ее бывшим бойфрендом, пробуждает в женщине забытую страсть и остроту чувств. Но рано или поздно придется сделать выбор. Возможно, самый важный в жизни.
Об уникальной истории создания своей новой книги Пауло Коэльо рассказал следующее: "Супружеская измена - это одна из тех вещей, что их, как показывает статистика, сделал в своей жизни каждый третий. Я не утверждаю, что это - вы, но такая статистика. И эта деликатная тема будет существовать до тех пор, пока будет существовать институт брака. Сколько пар рассталось из-за того, что не смогли преодолеть этот сложный момент. И тогда я написал эту книгу. Изначально я не планировал писать книгу, я лишь хотел провести онлайн-дискуссию, но потом я сел, у меня в голове появилась идея, и я начал писать. Книга получилась как бы подвешенной в воздухе, и она словно вовлекает вас до откровенного обсуждения этой темы. Вот о чем моя новая книга под названием "Адюльтер". Надеюсь, вам понравится и вы с интересом и рассудительно подумаете на эту тему".
Предлагаем Вашему вниманию отрывок из новой книги Коэльо "Адюльтер":
Щоранку, коли я розплющую очі на так званий "новий день", мене опановує бажання знову заплющити їх і не підводитися з ліжка. Але підводитися треба.
У мене чудовий чоловік, глибоко в мене закоханий, який володіє значним фондом капіталовкладень і щороку ― навіть усупереч своєму бажанню ― фігурує в списку трьохсот найбагатших людей Швейцарії, що публікується на сторінках часопису "Підсумки".
Я маю двох синів, які становлять "сенс мого життя" (так кажуть мої подруги). Щоранку я повинна напоїти їх кавою й відвести до школи, ― за п'ять хвилин пішої ходи від нашої домівки, ― де вони навчаються за повною програмою, дозволяючи мені працювати й розпоряджатися своїм часом. Після уроків філіппінська доглядальниця опікується ними доти, доки мій чоловік і я повернемося додому.
Мені подобається моя служба. Я журналістка й працюю в поважній газеті, яку можна прочитати на всіх перехрестях Женеви, де ми живемо.
Раз на рік я вирушаю на вакації разом з усією родиною, переважно в райські місцевості з чудовими пляжами, в "екзотичні" міста з убогим населенням, яке спонукає нас почуватися ще багатшими, привілейованими й облагодіяними життям.
Я досі не відрекомендувалася. Зроблю це з великою приємністю. Мене звати Лінда. Маю тридцять один рік віку, один метр сімдесят п'ять сантиметрів зросту, шістдесят вісім кілограмів ваги і вдягаюся в найкраще вбрання, яке можна купити за гроші (завдяки безмежній щедрості мого чоловіка). Розбуджую бажання в чоловіків і заздрість у жінок.
Проте щоранку, коли розплющую очі й дивлюся на цей ідеальний світ, про який усі мріють, та мало кому вдається завоювати його, я знаю, що день буде для мене катастрофою. До початку цього року я ні про що не замислювалася, лише тішилася життям, хоч іноді й відчувала провину в тому, що маю більше, ніж заслуговую. Але одного чудового дня, готуючи вранішню каву для всіх (пригадую, уже була весна й квіти почали розквітати в нашому садку), я себе запитала: "Невже все так і має бути?"
Мені не слід було ставити собі таке запитання. Але в цьому винен один письменник, у якого вчора я брала інтерв'ю і який під час нашої розмови сказав:
― Мені зовсім нецікаво бути щасливим. Я волію підкорятися пристрасті, хоча це й небезпечно, бо ми ніколи не знаємо, що чекає на нас попереду.
Я тоді подумала: бідолаха, він ніколи не почувається задоволеним. Йому судилося померти в смутку й гіркоті.
Наступного дня я зрозуміла, що мені ніколи нічого не загрожувало й не загрожуватиме.
Я знала, що чекає на мене попереду: ще один день, який нічим не відрізнятиметься від попереднього. Пристрасть? Атож, я кохаю свого чоловіка, і це гарантовано убезпечує мене від депресії відчувати, що я живу з кимось лише задля грошей, задля дітей або про людське око.
Я живу в найбільш упевненій у собі країні світу, усе в моєму житті впорядковане, я добра мати й добра дружина. Я здобула суворе протестантське виховання й намагаюся передати його своїм дітям. Я не вчиню жодного хибного кроку, бо знаю, що можу все зіпсувати. Я все роблю з максимальною ефективністю і з найменшою особистою участю...
1 
4880
Комментарии