Аргентинське танго - мабуть, найнесподіваніший з усякого погляду танець: у нім справжня пристрасть і туга, інтрига, драматургія. Це один з найдавніших парних танців, що дійшов до наших днів. ЮНЕСКО внесла аргентинське танго до списку нематеріальної спадщини людства.
Що таке аргентинське танго зсередини, як туди потрапляють і що воно дає, розповідають викладачі клубу ''Бандонеон'' у Львові - Ігор Михацевич та Наталя Корсакова.
Ігор, як Ви потрапили в аргентинське танго і чим займалися перед тим?
До того,як почав займатися аргентинським танго, служив в органах внутрішніх справ, точніше в БМШР ''Беркут", а потім в УБОЗ УМВСУ у Львівській області. При виконанні службових обов'язків отримав вогнепальне поранення. Указом Президента СРСР М. Горбачова нагороджений орденом ''Красная Звезда". Майором міліції запасу вийшов на пенсію по інвалідності. З'явилося більше часу для себе, а танці завжди приваблювали своєю чарівністю і позитивом.
Де Ви починали займатися і чому створили власний клуб?
Ми почали займатися у студії Юрія та Ірини Бондаренків. У них своя школа бальних танців. Вони перші започаткували у Львові аргентинське танго. Велике їм за це спасибі. Пробули в них дуже довго, вони багато чого дали і навчили.
У студії ми надали перевагу аргентинському танго, а не бальним танцям. Бо аргентинське танго, на відміну від бальних, не спортивні змагання, де присутній дух перемоги, змагання за місце, заздрість. Танго - це емоційне задоволення від самого танцю. Тут люди танцюють для себе. Це особлива субкультура, свої внутрішні правила етикету і стосунки чоловіка та жінки. Ми з Наталею їздили на семінари, брали приватні уроки у викладачів з Аргентини, Туреччини, Франції, Італії, Росії. Дуже допомогла київська школа аргентинського танго ''Tango del alma".
Згодом створили свій клуб, який назвали ''Бандонеон". Бандонеон - музичний інструмент, різновид гармоніки. Названий так на ім'я його винахідника - Генріха Банда. Спочатку використовувався для виконання духовної музики в церквах Німеччини. Наприкінці XIX століття був завезений до Аргентини, де стає головним соло інструментом в оркестрах, що виконують танго. Видатним бандонеоністом нашого часу був музикант-віртуоз Астор Піаццолла, що створив чимало творів для цього інструмента й увійшов до складу танго-оркестрів. Саме завдяки бандонеону музика аргентинського танго отримала те пронизливо-трепетне звучання, яке залучає до неї стільки прихильників.
У чому суть аргентинського танго і що таке ''справжня жінка" і ''справжній чоловік" в ньому?
Аргентинське танго є соціальним танцем і вимагає контакту від партнерів. Але, напевне, тільки аргентинське танго вимагає особливого контакту: глибини взаєморозуміння і взаємопроникнення. Цей контакт глибший, сильніший і яскравіший, ніж в інших парних танцях, він тонший та інтенсивніший. Встановлення контакту з партнером - вимога техніки танцю.
Щоб зробити крок, необхідно дуже тонко налаштуватися один на одного. Таку ступінь взаєморозуміння можна зустріти у закоханих. Це ніби таке яскраве осяяння ''Я розумію, що ти відчуваєш і який у тебе настрій". Без цього відчуття взаєморозуміння і контакту пара не зробить ані кроку.
Кожен танець - це імпровізація. Для того, щоб танго відбулося, партнер під час танцю зобов'язаний стати ідеальним чоловіком, чоловіком-мрією, для якого нічого й нікого, крім цієї жінки на світі не існує.
Тому чоловік у танго - це мачо. Бути мачо по-аргентинськи - це бути впевненим у собі і знати, що ти можеш. Аргентинський мачо відповідальний. Він піклується про благополуччя, безпеку і щастя своєї жінки. У танці мачо діє рішуче, твердо. Він усвідомлює свою роль. Він веде. Дозволяє жінці вирішувати, які близькі будуть обійми. Музика народжує у його голові рухи танцю, і він танцює, передаючи відчуття їй. Він переміщується по танцполу витончено, але рішуче. Він вважає своїм обов'язком забезпечити жінці задоволення від цих хвилин. Він дає їй час на творче самовираження і уважний до її душевних і фізичних потреб.
Жінка має відчувати себе абсолютно надійно, безпечно і приємно в чоловічих обіймах. Бо вона ніколи не знає, куди поведе її чоловік. Жінка має бачити ставлення до себе з боку партнера. І одного разу відчуває це в перший раз - гіпнотичне задоволення від обіймів, відчуття безпеки, музики, ритму та настрою. Коли вона відчує це раз, більше не захоче танцювати інакше. Танго вчить поважати в собі жінку, дає відчуття власної гідності і самоповаги.
Чоловік тут щасливий, що він - чоловік. Жінка щаслива, що вона - жінка. Обидва в цих стосунках рівні. Вони не змагаються, вони співпрацюють, допомагаючи одне одному і поважаючи одне одного. Сила жінки - в її жіночності, в таємниці, яку чоловік поважає і береже. Його сила - в його мужності, що поважає і береже жінка.
Наталя, хто приходить на танго?
У нас займаються люди віком від 20 до 60 років, але більшості близько 30. Тут є студенти, лікарі, психологи, математики, держслужбовці, юристи, спортсмени. А що в житті вони можуть знайти спільного? Ми часом не знаємо своїх сусідів. Спілкування сьогодні є проблемою номер один. Деколи тут знаходять свою половинку, ось наприклад, наші молодші викладачі Юра та Аня. А ще у нас навіть однофамільці є.
Приходять ті, кому подобається сам танець. Хтось, може, подивився фільм з Аль Пачіно "Запах жінки" або з Лопез "Давайте потанцюємо" і загорівся бажанням. У цих фільмах є те, з чого складається танго -велика гама почуттів, емоції, ніжність, пристрасть, всього не перелічиш. Хто це відчуває, приходить і залишається.
Що потрібно, щоб почати займатися, і як відбувається навчання?
Нічого складного - бажання, час та змінне взуття. Заняття проводимо три рази на тиждень. Абонемент коштує 150 гривень на місяць. Базова техніка потребує приблизно два-три місяці, пізніше починаєш вдосконалюватися, бо в танго завжди є куди рости. Постійні партнери бажані, але не обов'язкові, бо під час уроку йде зміна партнерів, щоб помічати свої помилки і отримувати навики танцювати з різними партнерами на мілонзі (танго-вечірка).
Мілонги проводимо по вечорах щосуботи у Філармонії та щонеділі у кафе Cafe Cafe, що знаходиться в центрі міста. Туди можна прийти і подивитися, як ми танцюємо. Улітку плануємо зробити біля кафе відкритий майданчик і танцювати там.
Ігор, а Вам особисто що дало танго?
Став терплячішим. Я пропоную і чекаю, що відповість мені жінка. У танго я зрозумів, що люди отримують задоволення від того, що вони разом, що вони танцюють одне для одного. Навчився тонко відчувати, щоб досягти взаєморозуміння в парі. Бо на кожну жінку треба налаштуватися. Одна експресивна, друга романтична. Ти маєш дати їй те, чого вона чекає від тебе. У танго ти любиш цю жінку. Тут ніби створюєш маленьку частину реальності і ти є її творцем.
А Ви, Наталю, що знайшли в танго?
Це місце, де в повній мірі існує жіноча і чоловіча роль, на жаль якась розмита і втрачена в реальному житті. Тому танго для жінки - це задоволення відчути себе жінкою.
Чим так приваблює цей танець?
Узагалі танго пробуджує в людях давно забуті в житті великих міст почуття, прагнення, навики - чуттєвість, відкритість, інтуїцію, повагу, гідність. Танго допомагає виявити в собі нові якості характеру, відчути себе по-новому, легко і вільно. Це мистецтво спокушати і відкидати, можливість відчути себе і опанувати власну привабливість, пристрасть і сліпуче світло, яке могло бути приховане всередині людини від сторонніх очей багато років. Обіймаючи іншу людину, отримуєш відчуття безпеки, комфорту та любові, висловлення радості і вдячності, відчуття тепла іншої людини. Жінці дає відчуття жіночності, можливість забути про свою вимушену емансипованість, вилізти з джинсів і одягти сукню. Чоловікові нагадує про мужність, турботу та відповідальність. Танго - це те, якою хотілося би бачити реальність, такою, якою вона мала би бути. Танго, як і любов, може прийти у будь-якому віці і в будь-який час. Не треба боятися, потрібно лише спробувати.
6 
4880
Комментарии