Появи офісного златоуста чекають, як свого часу ефірів Кашпіровського. Про війну віщає так, що слухав би і слухав. Харків оглух від півторамісячних обстрілів, московити підтягують нові й нові резерви, а цей виводить: "Там навіть погода за нас. Найближчі 10 діб, за прогнозами, будуть опади. Мають випасти 50 міліметрів. Противнику буде важко наступати". Почуєш, що й небо за нас, – і думки тікають у травень, на природу, на шашлики.
Мене златоуст напружує. Боюся, що, розповідаючи, приміром, про прикордонника, який героїчно підірвав себе разом із радіостанцією, солодкуватий глашатай за звичкою додасть: "За дорученням президента".
Угодники при владі шкодять нерідко більше за ворогів.
Від швидкої поразки у війні з другою армією світу порятувала самоорганізація українського суспільства. Розвалена й розбалансована країна постала перед ворогом навдивовижу єдиною. Бракувало одного – зброї. Певною мірою – з власної вини. Проте ці та інші претензії до влади відсунули вбік. "Ми – з президентом", – заявили вчорашні опоненти.
Лідер держави вирушив у безпрецедентне світове онлайн-турне, мобілізуючи міжнародну громадськість. Зустрічі з главами держав, щоденні виступи перед парламентами. Точно дібрані слова й інтонації, вивірені історичні паралелі… В Україну пішли найсучасніші знаряддя захисту.
Головнокомандувач зі штабом доволі швидко вибудовували ефективну оборону проти московитів, що йшли з трьох сторін. Ефектні локальні перемоги зупинили й деморалізували ворога.
Світ повірив у вчора незрозумілу й непередбачувану Україну. Насамперед завдяки точній і злагодженій роботі президента і головнокомандувача, яких історія висунула на передові ролі. Допомогти й підтримати Україну стало честю, стало престижним. Світ разом із нами повірив у повторення біблійної легенди: Давид переможе Голіафа.
І тут повернулися вони.
В оточенні президента є впливова група майстрів політичних інтриг. Вони викликали недовіру Заходу, дратували українське суспільство. Тож на початку агресії їх відсунули в тінь. А коли трохи розвиднилося з війною, а світ однозначно став на бік України, ці цинічні особи знову намалювалися біля президента. Зі звернень верховного почала зникати впевненість. Її витіснили нотки негайного замирення з Кремлем. Технологічний розрахунок, а не професійність було покладено в основу формування переговорної групи з Московією. Президента, який цілодобово займався порятунком країни, почали відволікати на амбітні глобальні проєкти реформування ООН і оновлення системи планетарної безпеки. На думку політичних нащадків Остапа Бендера, ці ідеї мають вивести його у світові лідери. Дякувати Богові, він усвідомлює: держави аплодують стоячи не конкретній фізичній особі, а героїчній Україні, яку президент має честь представляти.
Нелогічними є і спроби повернути Україну до скомпрометованого дійсністю нейтралітету. Тоді, коли країни НАТО нарощують постачання необхідної зброї, а наше військо стає дедалі привабливішим для Альянсу, що може кардинально змінити перспективи членства.
Не утримались інтригани й від спокуси набрати бали в борні з політичними опонентами, скориставшись умовами воєнного стану. Закриття іменем президента патріотичних каналів, дискредитація оборонних ініціатив соратників по війні проклали відчутні тріщинки у стосунках влади і суспільства.
І найнебезпечніше. Президента підводять до протистояння з армією. Верховного головнокомандувача – з талановитим воєначальником, якого він запросив на найвищу армійську посаду. Кожен був незамінним на своєму місці, Україна рухалася до успіху. Технологи ж узялися виміряти популярність лідерів і підштовхувати людину з нульовим армійським досвідом до реального управління військами. А златоусти різного калібру – переконувати суспільство, наче армія діє винятково за вказівками вищого політичного керівництва.
Такі дії шкодять усім – президентові, армії, суспільству. Тож поки славнозвісний військовий корабель не дійшов до місця призначення, не зайвим було б підсадити на нього й декого з наших діячів. Щоб не розхитували човна під час дев'ятибального шторму. Через недолугість або й з умислом.
1 
1
Комментарии