Ексклюзивы
суббота, 18 октября 2014 09:05
Анна Лакиза
Анна Лакиза
Журналіст

Встигнути пожити

– Сьогодні не можна без тосту про мир. Молодята, бажаю мирного неба над головою. Щоб сімейне життя ніколи не бачило війни. Щоб руки чужинців не вмішувалися у ваше щастя й майбутні дітки жили в спокої, – піднімає келих шампанського дядько Сашко на весіллі в товариша в селищі Диканька на Полтавщині. Цього дня миру молодятам бажали кілька разів.

За останній місяць тричі була на весіллях. Після Диканьки їздила до Ромнів Сумської області на одруження брата. Там розмов про війну ще більше. Місцеві переживають через сусідство з Росією. За вихідні в місті кілька разів бачили колони військової техніки, що переганяли на кордон.

Брат планував весілля наступного року. Після початку боїв на Донбасі вирішив не зволікати.

– Із дружиною познайомилися вісім років тому. Куди тягнути? Не дай Бог, бомбитимуть усю Україну. Не встигнемо й пожити як подружня пара, – пояснює. – Крім того, чув, що Путін почне повні бойові дії в день виборів. То хоч медовий місяць проведемо нормально.

Наступною ставала на рушник подруга. Вирішили прискорити свято, бо майбутнього чоловіка кілька разів викликали у військкомат, можуть забрати в зону АТО.

Про бум весіль розповідаю товаришеві. Він прийшов у відпустку з Донбасу. В травні після розлучення з дружиною записався добровольцем. Дитину вона забрала. Вирішив, на війні легше переживе розлуку.

– Іронія долі. Хтось боїться війни і швидко одружується, – каже. – А когось війна відволікає від розлучення й рятує від самотності. З хлопцями мені там набагато легше.

Сейчас вы читаете новость «Встигнути пожити». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода