Товариш Сергій третій місяць шукає роботу в Полтаві. Обійшов зо два десятки роботодавців. Днями заскочив у гості після чергової співбесіди.
– Нікому ми не потрібні, нікуди не втовпишся. І все через біженців, – говорить. – Сьогодні ходив на зустріч з міським перевізником, аби влаштуватися водієм. У черзі сиділи чоловік зо 20, а вакансія – одна. Після останнього претендента запросили на оголошення результатів. Власник каже: "Ми, звичайно, всі українці й хочемо їсти. Але серед вас є біженець з Луганська. Однозначно віддаємо місце йому. Зрозумійте правильно, не можемо відвернутися від людини в біді". А в мене не біда? Вдома на копійках чекають 2-річна дитина і дружина в декреті.
Наступного дня Сергій подзвонив. На підприємстві з виготовлення котлів йому відмовили у вакансії зварювальника. Взяли чоловіка з Ялти, який переїхав у квітні. Там у нього росіяни віджали бізнес.
Полтавщина – третя за чисельністю переселенців в Україні. За останні місяці в обласному центрі з'явилися кілька служб таксі, що належать біженцям. Полишені машини переганяють із Донбасу і працюють нелегально. Про це за кавою розповідає знайома слідча. Показую на телефоні кілька повідомлень, у яких запрошують скористатися новими фірмами таксі.
– Будь обережна. До нас не одна людина звернулася, яка постраждала від таких послуг, – радить. – Дурять людей. Наприклад, оператор каже, що будь-яка поїздка коштуватиме 15 гривень. Мовляв, така акція. Але при виході вимагають заплатити вдвічі більше. Один чоловік став противитися. Водій пригрозив бітою.
Подруга влаштувалася домробітницею у двоповерховий будинок на околиці міста. Господар не говіркий, строгий, погано спить вночі. Запросто може накричати. Півроку тому покинув триповерховий дім під Донецьком. Чужих у хату не пускає. Для подруги зробив виняток, бо в неї хвора донька. Щомісяця, крім зарплати, дає гроші на лікування.
Комментарии