Втеча "колядника" від освіти Петра Мельника з-під арешту менше, ніж через добу після того, як на нього вдягли електронний браслет, нікому з правоохоронців боком не вийде. Адже цілком об'єктивно врівноважує трагедії, котрі пережило українське суспільство хоча б протягом нинішнього літа. Бо насправді за своєю суттю проситься насамперед у сюжет анекдоту.
Спершу пан Мельник такий слабий, що його возить у суд "швидка допомога", в залі він пересідає в інвалідний візок, а потім йому стає ще гірше. Потім його, тяжко хворого, піддають домашньому арешту і чи не першому в Україні чіпляють електронний браслет. Очевидно, прилад чудодійний: Петрові Мельнику тут же стає настільки добре, що він, висловлюючись мовою київських спальних районів, "робить п'ятки". А вся міліція України не може його знайти. Причому, за припущенням відомого журналіста Костянтина Стогнія, висловленим за кілька годин після пригоди, скандального ректора Податкової академії "не помітять" або на російському, або – на молдавському кордоні.
Коли ректора - "колядника" прикотили до суду в інвалідному візку, соціальні мережі вибухнули згадками про іншого високопосадовця, Миколу Рудьковського. П'ять років тому екс-міністра транспорту так само судили за зловживання. Він теж не міг підвестися, говорячи про перенесений гіпертонічний криз. Справді, різниці ніби нема: в обох випадках інвалідами перед судом раптово ставали або соратники "регіоналів", як соціаліст Рудьковський, або самі "регіонали" - це вже про Мельника. Але все ж таки вона помітна. Тоді, 2008-го року, за Рудьковського заступилися "регіонали" Шуфрич та Льовочкін, заявляючи про неадекватні засоби, вжиті до хворої людини. Тепер, п'ять років потому, жоден "регіонал" за свого хворого соратника не заступається.
Якщо ситуацію довкола Петра Мельника з чимось і варто порівняти, то насамперед згадується історія екс-голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича, котрий у аннали новітньої історії України ввійшов як суддя - "колядник". Випадки справді дуже схожі. Коли в грудні 2008 року було затримано Зварича за хабарі, загальна сума яких обчислюється мільйонами гривень і доларів, звучали заяви – команда повісити на Зварича всі посадові злочини всіх українських судів прийшла з Адміністрації Президента, тоді – Віктора Ющенка. Тепер, коли вірного "регіонала" Петра Мельника затримали за хабарі й потягнули до суду, чуємо те ж саме: команда прийшла з Адміністрації, а старт благословив чинний голова держави. Потрібна не менш показова боротьба з корупцією в системі освіти, і Мельника вирішили розміняти, як колись Зварича.
На цьому аналогія лиш починається. Потрапивши в лікарню за десять днів до порушення кримінальної справи – от як знав! – хворий Ігор Зварич майже відразу тікає з палати в невідомому напрямку. Його шукають три місяці й знімають з даху власного будинку в березні 2009-го року. З якого даху чи з якого дерева знімуть Петра Мельника, котрий теж тяжко захворів і так само скоро одужав – покаже час.
Нарешті – головна тотожність історій, котра красномовно ілюструє не лише проблеми українського правосуддя як такого, а й той факт, що такі люди, як Зварич і Мельник, всю слабкість системи, котру самі й створили, прекрасно розуміють. Тому вдають із себе хворих, а потім – тікають, аби відтягнути зустріч із нашою Фемідою.
Полягає ця проблема в тому самому вибірковому правосудді. Ігор Зварич – юрист. Петро Мельник – економіст. Обидва повинні володіти достатньою кількістю знань, аби убезпечити себе від подібних судових процесів. У країнах, де слово "правосуддя" відповідає своєму лексичному значенню, судова тяганина в форматі "Народ проти Зварича" та "Народ проти Мельника" реально могла б тягнутися досить довго. В суді схрещували б шпаги загони адвокатів, котрі з перемінним успіхом шукали на знаходили законні підстави як для обвинувачення, так і – будете сміятися, але це так! – для того, аби це обвинувачення або зняти, або – максимально пом'якшити й перекваліфікувати.
Зварича й Мельника захищали не закони, а Система. Поки вони наближені до чинної влади, їх не чіпають. Але якщо вирішили розміняти, виставити зразково-показовими злочинцями, корупціонерами й "колядниками" - не врятує ніхто й нічого. За великим рахунком, саме Система дала обом шанс захворіти, потім зцілитися та накивати п'ятами. Стверджую це, бо тим, кого ця ж Система винесла остаточний вирок ще до суду, подібних шансів не дається.
Тут варто вкотре згадати випадки Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Уявіть собі на секундочку, що в часи, коли обох "приземляли", діяла норма Кримінального кодексу про домашній арешт. Готовий зараз битися об будь-який заклад – ані Юлію Володимирівну, ані Юрія Віталійовича довго вдома не протирали б. Не кажучи вже про електронні браслети: хтось вірить, що Тимошенко чи Луценко намагалися б зняти такий "нашийник" і зробити ноги? Або так – хто вірить, щоб їм би дали це зробити?
Під фінал ризикну припустити: суддя Ігор Зварич, тікаючи з лікарні, був у трошки кращому становищі, ніж ректор Петро Мельник. Бо, якщо не помиляюся, суддя – "колядник" до Партії регіонів не входив. Мельник же – не просто "регіонал". Він вірний партієць, котрий донедавна міг безкарно змушувати студентів голосувати на виборах так, як треба, і битися з жінками в стінах парламенту. Тож прекрасно знає: жовна рідної партії перемелють не менш активно й ревно, як міцно захищали партійні стіни зовсім недавно. Коли ПР захоч когось знищити – вона знищить. Ігор Зварич – насамперед хабарник. Петро Мельник – хабарник, котрого здала політична сила, відома своєю жорстокістю. А так "колядники" однакові...
2 
1
Комментарии
18