Повторне призначення президентом Януковичем на посаду міністра освіти та науки Дмитра Табачника, попри сподівання певної частини українців, не викликало протестних демонстрацій. Не вирують чомусь хвилі обурення й з боку опозиційних партій. Хоча політологи прогнозують, що тепер "антитабачні" акції очолить "Свобода", я б не робив би на це ставку. Як не покладав би особливих надій на те, що справи міністерства освіти взагалі когось зацікавлять.
По-перше, помиляються ті, хто чекає активних дій саме від "свободівців". Згадайте, чи були вони помічені як представники ідеологічної партії та найбільш згуртованої політсили на акціях "антитабачного" протесту. Під час випадкового знайомства Ігор Мірошниченко пояснив позицію своєї партії, котру подаю одним реченням: ось буде "Свобода" в парламенті, тоді Табачнику точно пипець. "Свобода" - в парламенті. Табачник – міністр освіти. Всі сторони виглядають задоволеними.
По-друге, помиляються ті, хто вважає, що Табачника залишили у ролі громовідводу. Нехай він, як уже повелося, тягне хомут за всі косяки "команди професіоналів", обтічному Дмитрові Володимировичу не звикати. Системна помилка такого твердження в тому, що громовідвід у влади, яку одноосібно втілює Віктор Янукович, уже є. Це - Микола Азаров.
Насправді квотою Кремля виглядає саме він. Адже політологи вже не раз згадували, що в Митний союз краще йти саме з Миколою Яновичем. До того ж саме новий-старий прем'єр є живим утіленням консерватизму та прикладом євроскептика. Саме такий голова українського уряду цікавить російську владу. Азаров знизав плечима, коли Ірина Фаріон натякнула на розумову відсталість. Це означає: такому плюнь у очі – скаже, що Божа роса. До того ж хто такий міністр освіти, коли в ролі цапа-відбувайла його начальник - голова уряду.
Повторне призначення саме Табачника керувати українською освітою – наочне визнання того, що Віктор Федорович поняття не має про те, для чого людям потрібні освіта й наука. Дипломи його самого поставлені під сумнів ще в 2004 році. Та й публічні виступи Януковича всякий раз доводять його конфлікт із будь-якою освітою, не лише гуманітарною. Так само давно під сумнівом вчені ступені Табачника. Загалом же освіта та персональний загальний культурний рівень – не прерогатива обраних нами депутатів.
Є ще кілька ймовірних причин повернення некомфортного для самого Віктора Федоровича одіозного чиновника. Вони лише доповнюють одна одну, хоч кожна з них має право на самостійне життя.
Тут напевне йдеться про небажання Януковича демонструвати вияви здорового глузду та позбавити Табачника крісла, в якому він засидівся, бо в такий спосіб він, на його думку, підіграє опозиції. Тобто, через свою надприродну впертість президент готовий робити будь-які очевидні дурниці, аби лиш не потішити опонентів. Уявивши собі радість тієї ж "Свободи", Віктор Федорович повернув Табачника в міністерське крісло на зло ворогам.
Так само не варто забувати: Табачника могли призначити, аби не віддавати посади в уряді не менш одіозному Віктору Медведчуку. Про можливість такої комбінації останнім часом говорили в Україні відкритим текстом. Але краще мати поруч із собою малоприємну особу на кшталт Табачника, від якої хоч знаєш, чого чекати, аніж пускати до влади кума Володимира Путіна – ось хто справжній троянський кінь...
Ніхто у владі не розглядає Міносвіти як структуру, на якій можна банально нажитися. Сфера освіти не цікавить Януковича та його ближнє коло ані для використання за прямим призначенням, тобто розвитку якісної освіти та піднесення престижу вітчизняної науки, ані як майданчик для зловживань: мовляв, що з них взяти, з убогих. Проте відсутність миттєвої реакції з боку опозиції так само означає – системна боротьба за нормальну освіту її теж мало хвилює.
2 
1
Комментарии
21