Відкрили автобусний рейс із Чернігова до Севільї

Із 10 листопада відкрили автобусний рейс "Чернігів–Севілья (Іспанія)". Їде через іспанські міста Ґренаду, Барселону, Валенсію.

На чернігівському центральному автовокзалі біля квиткових кас повісили  оголошення. Автобус ходить по середах. Відправлення о 20.30.

У перший рейс забирати пасажирів приїхав двоповерховий бус. Салон із туалетом, телевізором. На другий рейс дали маршрутку на 18 місць. За 40 хв. до відправлення на платформі її немає. На вокзалі кажуть, що водій відпросився. Але запевняють: якщо їхатиму — шофера вернуть. На ці два рейси не було жодного пасажира.

— Маршрут відкрив львівський перевізник, — говорить начальник автостанції Василь Солохненко. — Рекламу розвісили. Чекатимемо замовлень. Раз є пропозиція, значить, має бути і попит. Хтось у гості, на екскурсію чи на заробітки.

Автобус у дорозі чотири доби. Квитки продають заздалегідь. Найближча станція, до якої можна купити квиток, — Барселона. Вартість проїзду 1800 грн. До кінцевої — Севільї — 2100 грн. Квитки до українських станцій не продають. У вартість входить тільки проїзд.  Чи має пасажир закордонний паспорт і візу — не питають.

Зранку на автовокзалі довгі черги.

— Ви не на Севілью? — запитуємо.

Мене внук питав: "Де ти, бабо, була?". Нема чого і сказать дитині

— А шо воно таке та Севілья? — розводить руками Світлана Шумська із села Нові Боровичі Щорського району Чернігівщини. В одній руці в неї порожній кошик, в іншій — повний із польськими грибами. — І шо я там робитиму? Я он у Чернігов приїхала гриби продать. 50 гривень корзина. Одну продала, а ці ніхто не бере. У Севільє, навєрно, люди багаті. Сразу купили б, токо ж хто туда поїде. Тут до Чернігова двадцятка, так і то дорого.

Оголошення про новий рейс уважно розглядає чоловік із великою сумкою.

— Ні. Я не на Севілью. Додому їду в Мену, — усміхається Олександр Панкрат. — Працюю в Чорнобилі. За кордоном бував. Я колишній спортсмен. Їздив у Німеччину, Польщу. Там народ культурніший. А зараз по заграницях їздити нема коли. І возможность є, і паспорт, а врємєні нема.

— А я тільки в Білорусію їздила да в Москву, — долучається до розмови Раїса Ляшенко з Ніжина. — Мене внук питав: "Де ти, бабо, була?". Нема чого і сказать дитині. То діти малі були, а тепер грошей нема.

×