Із понеділка школярів через епідемію грипу відправили на тритижневі канікули.
Полтавські учні вдень переважно сидять удома. У місто вибираються одиниці. 12-річні Валерія та Лілія прийшли на каток. Кажуть, їздити у громадському транспорті страшно, але вдома сидіти нудно.
— Нам батьки дозволили. Мама наказала в автобусі закривати рот шарфом, — каже Валерія.
— А я стараюся не їздити, коли багато людей, — додає Лілія. — Карантин оголосили на три тижні. Класно! Три тижні на катку.
Учениці чули про свинячий або "каліфорнійський" грип.
— Він передається повітряно-крапельним шляхом. Мама заставляє їсти цибулю, часник, калину, — кривиться Валерія. — Часник їм зрідка, коли мама сильно розізлиться. Вітаміни ще. Мама збирається шити маски з марлі.
15-річні Сергій і Христина гуляють містом. Тримаються за руки. Обличчя в обох до носа прикриті шарфами.
— Ми рік зустрічаємося, — каже дівчина. — Так батьки дозволяють гуляти тільки на вихідні, коли пороблю уроки і мамі допоможу. А зараз карантин. Як замерзнемо — зайдемо в кафе.
У комп"ютерних клубах Полтави по двоє-четверо відвідувачів. 12-річний Олександр і 13-річний Назар прийшли позмагатися в ігри.
— Удвох прикольніше. Мамі не скажу, що ходив сюди, — говорить Назар. — Буде сердитися.
Удвох прикольніше. Мамі не скажу, що ходив сюди
В інтернет-кафе на Бессарабці в Києві зо два десятки школярів. 14-річний Іван Миколайчук сидить за комп"ютером біля входу. Поряд із клавіатурою кладе марлеву пов"язку.
— Вона мені жме. Від комп"ютера йде тепле повітря. Ніс і підборіддя потіють і чешуться. Одягаю на вулиці. Пов"язку мама пошила. І в Інтернет мене відпустила, 10 гривень дала. Вона спокійна, бо знає, що по вулицях не бігаю.
Біля нього сідає 13-річний Дмитро Левчук. У нього нежить.
— Трохи болить голова, але температури нема. Мене ніхто не контролює, бо я вже великий. Батьки працюють у Польщі, бабуся пішла на пошту забирати пенсію. Мені дозволила годину прогулятися. Пішов в Інтернет, бо треба в "Однокласниках" друзям і дівчині відписати. У неї строгі батьки. Не відпускають на вулицю. Говорю з нею по телефону і СМС шлю.
Менеджер клубу Сергій, 24 роки, забороняє фотографувати учнів. Каже, приміщення провітрює кожні півгодини.
До нього підходять двоє хлопців шкільного віку. Один кашляє. Лівою рукою витирає рот, правою платить гроші. Менеджер прикриває рот і ніс рукою.
У комп"ютерних клубах Вінниці пусто. Школярі заходять хіба що на півгодини.
41-річна Лариса Маковій сина з дому випускає тільки в масці. Павлові 11 років.
— Сьогодні пішов до репетитора англійської, — каже Лариса. — Цей тиждень буде вдома сидіти, а там не знаю. Витерпіти три тижні в хаті не зможе.
9-річну Ольгу Франчук із Вінниці на час карантину батьки завезли до родичів у село Мізяківські Хутори неподалік обласного центру.
Лівою рукою витирає рот, правою платить гроші
— Сиджу в хаті, — розповідає Ольга. — Зранку дивлюся телевізор. Дньом із бабушкою, вона в мене вчителька, робимо математику, англійську. Хочу додому, мені тут скучно. Там у мене комп"ютер, DVD. Багато мультиків папа купив. А мама каже, що тут не захворію, бо людей грипозних нема.
17-річна Джоанна та 12-річна Лілі Анкай-Тейлор вибирають на ринку Урожай рукавички для молодшої. Батьки відпустили їх за покупкою. Тиждень сестри сидітимуть удома.
— Маски не носимо, — каже Джоанна. Вона вчиться на першому курсі Вінницького медуніверситету. — Як медик,. Просто передвиборчі фокуси.
8 
35413
Коментарі