Собака тиждень жив у каналізаційній шахті

 

Сім днів 60-річна Лідія Тригубенко з міста Кобеляки на Полтавщині підгодовувала бездомне цуценя, що впало в каналізаційну шахту завглибшки 2,5 м. Минулого четверга його звідти витягли.

Жінка працює прибиральницею в аптеці по вул. Дніпропетровській. Збирала сміття в парку неподалік.

— Раптом почула собаче скавучання. Воно долинало з каналізаційного колодязя, — згадує. — Підійшла, а там гарненьке собачатко.

Замість металевої, яку хтось украв, комунальники прикрили люк бетонною кришкою. По центру в ній є невеликий отвір. Туди й упала тварина.

— Кілька годин пробувала її звідтіля витягти, — розповідає Лідія Михайлівна. — Опускала в колодязь то довгу ганчірку, то мітлу. Думала, що собача схопить зубами і так я його витягну. А воно не чіпляється. І видряпатися не може, бо не кішка.

Лідія Тригубенко три-чотири рази на день кидала в колодязь хліб, кістки, залишки страв, які брала в сусідньому кафе.

— Кину поїсти і сиджу, балакаю з ним. А воно поїсть, а тоді уважно слухає мене. І вже не скавчить, заспокоюється, — говорить. — Потім мені сказали, що собака може загинути без води. Купила на ринку кавун, розрізала, кидала скибки. Але він не захотів їсти.

Кину поїсти і сиджу, балакаю з ним

У середу похолодало, пішов дощ. Собача скиглило. Наступного дня Лідія Тригубенко розповіла про нього секретареві міськради Сергію Галушку. Разом пішли до каналізаційного колодязя.

— Думав по обіді переодягнутися у робочий одяг і спробувати витягти цуценятко, — розповідає він. — Та на шляху від міськради до колодязя побачив чоловіка в камуфляжному одязі з написом "Рятувальник".

Сергій Галушко подзвонив у райвідділ МНС. Рятувальники прибули через 15 хв. Сергій Чирков та Сергій Жук відсувають ломами велику бетонну кришку. У колодязь лізе Чирков.

— О, він ще й кусається, — чути з-під землі. Сіре цуценя гарчить на рятувальника. Чирков накидає мотузку на його шию. Жук витягує тварину. Перелякане собача виривається. Кілька хвилин іде на те, щоб зняти з нього петлю. Перелякана тварина тікає углиб парку. Працівники сусідніх магазинів плескають у долоні рятувальникам.

— Такі випадки трапляються регулярно, — розповідає Сергій Жук. — Щомісяця витягуємо з каналізаційних та водопровідних колодязів дві-три собаки. А ось котів із дерев не знімали — самі злазять.

— Слава Богу, — зітхає Лідія Тригубенко. — Тепер спатиму спокійно. Бо те собача мені вже двічі снилося. Бачу уві сні колодязь, а воно там кволе й голодне помирає.

Удома Лідія Михайлівна тримає німецьку вівчарку Тагіру, котів Марту, Марисю і Мурчика та папугу Гошу.

×