Америка 25 років потому: уже не борець із тероризмом
Після теракту 11 вересня 2001 року США показали всьому світові, що таке світове лідерство і демократія з кулаками. Але якщо на мить уявити собі, що президентом у той час був Дональд Трамп - ми б напевне, почули, що в усьому винен Байден, а з терористами краще домовитися і укласти вигідну угоду. Що не так зі США?
11 вересня 2001 року стало датою, після якої світ уже не міг залишатися незмінним. Чотири захоплені терористами пасажирські літаки, зруйновані вежі Світового торгового центру, удар по Пентагону, падіння четвертого літака в Пенсільванії, майже три тисячі загиблих людей - це була не просто трагедія Сполучених Штатів. Це був виклик усьому сучасному міжнародному порядку.
Сьогодні, через 25 років, у річницю тієї страшної трагедії, доводиться говорити не лише про загиблих та про світ, який змінився після 11 вересня. Доводиться говорити і про іншу, набагато неприємнішу річ: про те, як змінилася сама Америка.
Після 11 вересня США сприймалися як головна сила, здатна дати жорстку та принципову відповідь міжнародному тероризму
Після 11 вересня США сприймалися як головна сила, здатна дати жорстку та принципову відповідь міжнародному тероризму. Вашингтон зумів створити широку антитерористичну коаліцію, отримати підтримку союзників і перетворити боротьбу з терористичними організаціями на одне з центральних завдань міжнародної політики.
Сполучені Штати тоді демонстрували світові політичну волю та готовність діяти. Сьогодні від цієї Америки залишилося дуже мало. І в цьому, мабуть, полягає один із найсумніших підсумків чверті століття після 11 вересня. Якби 2001 року президентом США був Дональд Трамп, важко уявити, що події розвивалися б саме так.
Це, зрозуміло, неможливо довести - ми говоримо про гіпотетичний сценарій. Але, судячи з політичного стилю Трампа, куди менш фантастичним видається припущення, що трагедія могла б стати для нього насамперед об'єктом політичного торгу, внутрішньої боротьби та пошуку особистої вигоди.
Не виключено навіть, що замість створення широкої міжнародної коаліції він спробував би перекласти відповідальність за те, що сталося, на своїх політичних супротивників та попередників. Для сьогоднішнього Трампа така логіка далеко не чужа: практично будь-яку проблему він схильний перетворювати на питання про те, хто винен, хто має заплатити і яку політичну вигоду можна з цього отримати.
Але ще страшніше інше. Можна припустити, що Трамп обрав би більш обережну лінію щодо міжнародного тероризму. Саме таку політику - якщо максимально делікатно підбирати слова - він демонструє сьогодні щодо путінської Росії, яка веде проти України повномасштабну війну та регулярно застосовує ракетні та безпілотні удари по містах та цивільній інфраструктурі. Ось і після недавнього візиту американських переговорників до Києва Росія відновила масовані удари по українській столиці та інших наших містах, внаслідок яких гинуть мирні люди.
...ми бачимо спроби посадити Київ та Москву за стіл переговорів. Але є принципова різниця між миротворчістю та умиротворенням агресора
І що робить Вашингтон? Замість тієї безумовної жорсткості, на яку від Америки звикли чекати після 11 вересня, ми бачимо спроби посадити Київ і Москву за стіл переговорів. Але є принципова різниця між миротворчістю та умиротворенням агресора.
Миротворець намагається зупинити агресію, не дозволяючи агресорові здобути нагороду за напад. Політика умиротворення починається там, де агресору дають зрозуміти: якщо ти досить довго продовжуєш війну, то зрештою, з тобою все одно шукатимуть компроміс. Саме тому нинішня політика Вашингтона викликає у багатьох українців почуття не просто розчарування, а глибокого подиву.
Україна, яка щодня стикається з російськими ракетами та безпілотниками, очікує від Америки зовсім іншого: послідовного політичного, військового та економічного тиску на державу-агресорку. Але натомість Вашингтон дедалі частіше демонструє, м'яко кажучи, обережність. І це виглядає особливо трагічно саме у день 25-річчя 11 вересня.
Тому що українці чудово розуміють, що таке тероризм. Вони знають, що означає прокидатися від вибухів, ховати дітей від ракет, жити під загрозою чергової атаки та ховати своїх близьких. Для України тероризм - не термін із підручника з міжнародних відносин. Це щоденна реальність.
Росія намагається зруйнувати українську державність, залякати населення та змусити Україну погодитись на умови агресора. І чим довше триває ця війна, тим очевиднішим стає просте питання: де та Америка, яка після 11 вересня оголосила тероризму війну?
...ми не побачили з американського боку таких очікуваних кроків у боротьбі з новим, російським різновидом тероризму
Сьогодні це питання звучить уже не лише з Києва. Воно звучить із Європи. Його ставлять союзники США. Його ставлять країни, які десятиліттями сприймали Вашингтон як головну гарантію, що міжнародні правила мають реальну силу. І зі США, за президента Дональда Трампа, ми не почули чесної відповіді на це питання. Тим більше, ми не побачили з американського боку таких очікуваних кроків у боротьбі з новим, російським різновидом тероризму.
Коментарі