Трудове рабство на користь Москви: уроки слід пам'ятати

Спробуймо уявити, як це - жити без паспорта й не отримувати грошей за щоденну виснажливу працю. А саме так жили українські селяни під радянським колгоспним ярмом до 1966 року. Та й після - не набагато краще, адже трудодні скасували, а зарплати лишили мізерні. Але чому так сталося?

60 років тому радянські колгоспники вперше почали отримувати за свою роботу гроші. А що було до цього спитаєте ви? Чому замість грошей вони отримували так звані "трудодні"?

Ну що ж, давайте згадаємо, як українське селянство до 01 липня 1966 року працювало фактично задарма, в рабстві під гнітом московського окупаційного режиму. Селянська праця в колгоспах, починаючи з 1931 року, оплачувалась не грошима, а так званми трудоднями. Фактично, це було майже кріпацтво. Праця селян обраховувалась за виконання різних категорій праці (їх було від 7 до 9). Колгоспнику, який тяжко працював і виконав денну норму найпростішої праці, записували 0,5 трудодня, за працю 9 категорії - 4,5 трудодні.

Вартість трудодня в колгоспах встановлювалася в кінці року, коли суму продуктів і грошей, які залишилися для розподілу в колгоспі, ділили на число трудоднів усіх колгоспників за рік. І лише тоді кожен колгоспник одержував "зароблене" відповідно до числа відроблених трудоднів. Тобто, оплата праці за допомогою трудоднів була одним із методів експлуатації колгоспників.

Для колгоспника не було жодного зв'язку між його працею протягом року - й оплатою трудоднів, наслідком чого була дуже низька продуктивність праці в колгоспному господарстві. Нерідко колгоспник отримував менший заробіток за трудодень, ніж норма хліба на одну людину в блокадному Ленінграді чи на одного ув'язненого радянських концтаборів.

Не вірите? Тоді гляньте на цю фотографію. На ній зображено, як за 13 років каторжної праці власнику цієї книжки колгоспника (до речі, заповненої "заднім числом"), нарахували лише 1240 трудоднів, за які отримано 989 кілограмів зерна та 218 рублів 29 копійок грошей. По 800 грамів зерна та 18 копійок на трудодень. Можна порахувати інакше: 13 років - це 4748 днів, включно з високосними. Виходить, цей колгоспник жив на 200 грамів зерна та 5 копійок грошей на день. Такі от справи…

Та і після 1966 року ситуація не набагато покращилась. зарплата селянина становила 30-40 карбованців, а це просто мізер. Чому так сталось? Чому селяни у 20 столітті були фактично кріпаками?

Ключова причина в тому, що селяни вирішили не підтримувати Українську державу та не пішли мобілізовуватись у військо Петлюри. "Ми втомились, у нас урожай, хай діти багатих воюють, ми народжені не для війни, а для праці", - ну й інші десятки аргументів, які за сто років ніяк не помінялись.

Чим все завершилось - ви знаєте. Армія УНР, яка не змогла мобілізувати українців на боротьбу, була знищена. Україна - окупована росіянами. А селяни, які не пішли захищати свою державу, стали рабами московських окупантів. Сподіваюсь, уроки минулого будуть вивчені та не повторяться. Ми захистимо державу і більше ніколи не станемо рабами московських катів.

Оригінал