У росіян - лютневе загострення на фронті. Сили оборони палять їхні резерви

Окупантам не вдалося взяти українські війська в оточення на Запорізькому напрямку. Однак - і до нашого контрнаступу, про який бадьоро звітують деякі позитивні блогери, нема. Так звані кілзони обабіч лінії бойового зіткнення дедалі частіше перетворюються на сірі смуги, де одночасно перебувають і групи наших військ, і росіяни, а згори точиться нескінченна війна дронів. Ситуація на фронті - куди все рухається? І чи слід чекати від Кремля великого літнього наступу?

Лютнева лихоманка. Саме так можна назвати стан, в який ЗСУ останнім часом намагається занурити агресора. Якщо коротко: На Запорізькому напрямку мрії супротивника про поступове оточення угруповання ЗСУ у районі Оріхового накрилися мідним тазом.

Просування ворога в районі Гуляйполя було зупинено пожежною командою Штурмових військ, які почали рухатися вперед, зачищаючи територію від груп противника. І досить вдало. Східний район від Покровська - ситуація гірша. У самому Покровську бої йдуть у місті у його північній та західній частинах. По Мирнограду ще гірше. Ми тримаємо там кілька позицій.

Під Костянтинівкою всі спроби окупантів лізти вперед закінчилися провалом та втратами. Невеликий поступ у районі Часового Яру настільки мінімальний, що його навіть тактично брати до уваги не варто. За Лиманом ситуація важча. Там вони лізуть дуже активно і на втрати не зважають.

Запеклі бої у районі Ямполя. По Куп'янську - залишки росіян продовжують огризатися в оточенні, зачищати їх ніхто не поспішає, що логічно. Навіщо втрачати людей у ​​відчайдушних штурмах, якщо рано чи пізно без підтримки ці залишки просто не зможуть чинити опір. Повноцінно забезпечувати їх боєкомплектом і продуктами з дронів неможливо, та й втрачає дрони на цій логістиці супротивник стабільно. Великі плани, зважаючи на все, відкладаються до середини весни і літа.

І справа не тільки у прохідності доріг, які мають бути без снігу та болота. І не лише в "зеленці", яка має хоч якось приховувати нагромадження сил для ривка. Просто втрати противника за грудень і січень фактично виснажили резерви, а з тим, що залишилося - починати масштабні рухи немає сенсу. Сили закінчаться набагато раніше, ніж буде хоч якийсь результат. Так що на всіх напрямках противник намагається без фанатизму потроху відтісняти нас на сотні метрів, вимотуючи в дрібних сутичках і залишаючи можливість нагромаджувати сили.

Але ЗСУ, навіть якщо грають в оборону - це активна оборона. Яка легко переходить у контратаки. Створюються необхідні умови та завдається точний локальний удар. Точний, болісний та локальний. Про "масштабний контрнаступ" на Запорізькому напрямку міркують надто великі оптимісти.

Справа в тому, що характер бойових дій знову змінився. І якщо ще рік тому ми говорили про створення великої кілзони по обидва боки від лінії бойового зіткнення, то сьогодні можна говорити про великі "сірі" території. На яких одночасно є не лише наші та противника групи, а й постійні позиції.

Тобто, завести на територію кілька груп можна. Вони зайшли, закріпилися, доповіли, що зайняли позиції. Але поряд - такі ж групи окупантів, і не лише попереду. Може, збоку, може позаду. І про контроль над територією ми говоримо не після заходу груп, а після повної зачистки території від груп противника. А дрони нікуди не поділися - вони активно беруть участь у цих сутичках. І рубають логістику, це зараз взагалі основна робота. Кілзона нікуди не зникла. Просто ми навчилися в ній воювати та залишатися на позиціях. Противник, на жаль, теж.

Стрункі плани ворога ми періодично руйнуємо точковими операціями. Удар по ключовому артилерійському складу - незабаром вони матимуть дефіцит снарядів і мін. Удар по розташуванню елітних пілотів дронів із "Рубікону" - провалюється "повітря". Наступ у районі Гуляйполя зупинено і противник вже відступає. Ця лихоманка плутає плани та змішує всю картину. Плюс, у критичній ситуації змушує спалювати ті резерви, які хотіли притримати до тепла та великого наступу. ЗСУ завдають локальних ударів - але постійно й у різних місцях. Тактика тисячі порізів виправдовує себе. Навіть динозавр у якийсь момент падає від втрати крові.

Оригінал