Радянська мова - радянська армія? Діти, а не особовий склад
Армія українська, а мова, якою тут користуються - яка? Не секрет, що підручники для військових ВНЗ були перекладені з радянських російськомовних, а разом з ними - в українську армію потрапив і той непозбувний вайб мовних покручів на кшталт "особового складу". Може, час замислитися і розглянути питомо українські традиції армій УПА та УНР, де командири були батьками для вояків, а солдатів називали - дітьми?
А що мене завжди усі оцих чотири роки бісить, так це вираз "особовий склад".
З усіх жахливих російських запозичень це, мабуть, найжахливіше, набагато випереджає "бажаю здоров'я", хоча це теж бісить. Власне, вся ця армія запозичена з Радянського Союзу, потім ще й багатократно зіпсована, потім відроджена в проукраїнській формі. Але на слух - все ще не така наша. Все ще закохана у мерзенну міць радянського війська.
Якщо вдуматися, то що це за жахлива така конструкція: особовий склад? Склад осіб, де вони лежать штабелями? Склад, як у хімічному розчині - безлика маса без початку і кінця, без форми і, відтак, без людського змісту. Рухомий склад, як у залізниці, іржаві вагони, яким стукають по колесах, перевіряючи справність?
Дискурс - це зброя, підсвідомість програмується словами, мова - дім буття. Дегуманізовано й індустріально, цей вираз спонукає командирів думати про своїх підлеглих - навіть не як про роботів, а як про набори деталей. До речі, я чую, як окремі топові командири інколи або навіть постійно вживають інші терміни наприклад "персонал" або навіть "діти" (Кирило Верес). То кому слід давати мобілізованих?
...хочу, щоб наш особовий склад перестав бути особовим складом, а став персоналом чи дітьми командирів. У нас, в Україні, командирів називали "батько"
Я хочу, щоб наш особовий склад перестав бути особовим складом, а став персоналом чи дітьми командирів. У нас, в Україні, командирів називали "батько". Взагалі дивно, як наша армія відкидає всі надбання попередніх поколінь українських воїнів. Щоразу постає питання, а чим зайняті оці всі тисячі офіцерів з психологічної підтримки _персоналу_ (так зараз називається ця сфера), якщо їхніх підопічних обзивають "особовим складом"? Ці тисячі недурних людей за своєю посадою мусять розуміти силу і цінність слів. Чи є у них якась бажання й ініціатива з цим боротися?
Оці всі психологи на фронті, може, вони нарешті допоможуть повстати проти радянського дискурсу?
Можна було б подумати, що це якийсь російський агент постарався, щоб ми забули традиції УПА, армії УНР і козацьких полків. Але ні, все набагато гірше. Я думаю, що цей такий собі колективний ФСБшний агент у нашій підсвідомості, нечищеній від ворожого шлаку. І головне, що поміняти це нічого нам не коштує, поремонтувати цю нещасну когнітивну рамку, в якій ми воюємо, як у невидимій клітці. Росіяни прекрасно розуміють важливість слів.
Підсвідомість програмується словами. Дискурс - це зброя. Мова - дім буття. Діти - замість особового складу.
Коментарі