Говорили-балакали? В якому яйці схована геополітична смерть Путіна

Будь-які зустрічі, саміти та збори світових лідерів найвищих рівнів уже кілька років поспіль розбиваються об скелю небажання Путіна припиняти війну. Тепер, коли президент Трамп вивів кремлівського карлика з міжнародної ізоляції - це особливо помітно. Він бреше, викручується, влаштовує провокації й теракти - аби лишень не йти на переговори. Тим часом, ключ до його поразки весь час перебуває у всіх на виду. Що це?

Після зустрічі із радниками лідерів країн, що підтримують Україну, Володимир Зеленський висловив сподівання на швидке завершення мирних перемовин. Дійсно, дискусії відбуваються і між українськими й американськими учасниками переговорів, і між радниками з питань національної безпеки України та європейських країн, і між начальниками Генеральних штабів. А незабаром відбудеться і зустріч лідерів країн "коаліції охочих". І сподіваюсь, що під час цієї зустрічі ми почуємо не тільки слова підтримки України у наступні роки війни, але й дізнаємося про реальні дії, повʼязані із посиленням цієї підтримки.

Разом із цим весь цей переговорний процес відбувається у моделі, яку я назвав би "моделлю саміту миру" у Швейцарії. Тоді українській дипломатії вдалося зібрати на одному з кращих гірських курортів альпійської країни очільників десятків країн світу. Володимир Зеленський ділився своїми мирними планами, а гості фешенебельного готелю висловлювали щиру підтримку українському президентові та його команді. І це був справжній успіх української дипломатії.

От тільки багато хто й тоді задавався логічним питанням: це саміт про мир чи все ж таки про підтримку української стійкості? Бо про мир не можна розмовляти без участі керівництва країни, яка й почала цю агресивну війну. А Росію для участі у такому саміті, звичайно ж, ніхто не запрошував, та й сам президент Путін не висловлював жодного бажання взяти участь у представницькому форумі. Як тоді, так і зараз Путін був зосереджений на війні з Україною, а не на пошуках шляхів до миру.

Зараз ситуація, звісно, відрізняється від тих часів хоча б тим, що докорінно змінився американський підхід. Президент Джо Байден припинив всі контакти з Путіним після початку великого вторгнення в Україну. А от президент Дональд Трамп не тільки відновив ці контакти, але й затягнув російського колегу у переговорний процес.

І що ж ми бачимо? Бачимо бажання Кремля цей процес затягувати. І це яскраво проявилося після останніх перемовин президентів Дональда Трампа і Володимира Зеленського у Вашингтоні. Щоб не реагувати на спільні домовленості, які могли бути узгоджені президентами, Путін вигадав цілу драматичну історію з обстрілом своєї резиденції на Валдаї. Ну і в результаті замість узгодження позицій - нові прогнози й повідомлення про "перегляд переговорної позиції" Кремля.

Тож зараз ми навіть не знаємо, на якому рівні продовжуються російсько-американські контакти щодо миру - і чи продовжуються взагалі. Та й до того: можна до безкінечності узгоджувати деталі. Але яке ж значення мають деталі, коли ми не знаємо відповіді на головне питання: а чи прагне взагалі президент Путін до завершення війни?

Але, якщо вже бути точним - знаємо. Президент Путін не бажає завершення війни й робить все можливе, щоб утримати президента Трампа від нових різких дій на адресу Москви. Чи можемо ми стверджувати, що на цьому напрямку йому нічого не вдається?

Ні, не можемо. Актуальний "мирний процес" з усіма цими зустрічами і "човниковою дипломатією" Віткофа і Кушнера був активований Кремлем виключно для того, щоб запобігти імплементації американських санкцій проти "Роснефті" та "Лукойла", а також не дати можливості європейцям конфіскувати заморожені російські активи на користь України. Так, санкції все ж таки були запроваджені. А от гроші свої Путін врятував не без американської підтримки. Адже у Білому домі переконували європейців, що конфіскація активів зірве фантомний "мирний план" президента Трампа.

Проте гроші для України європейці все ж таки знайшли - свої. І це стало неприємним сюрпризом для Путіна, який не може не усвідомлювати, що протягом наступних двох років українська економіка не "завалиться". А російська? Якби Путін усвідомлював ризики, очевидно, він був би готовий до реальних перемовин щодо завершення війни. Проте російський очільник на економіку ніколи великої уваги не звертав: що таке економіка у порівнянні з його геополітичними мареннями?

І, можливо, саме у цьому небажанні Путіна усвідомлювати економічні реалії наступних років і ховається відповідь на питання щодо можливостей завершення війни. Так, домовлятися із Путіним не вийде, якими б оптимістичними не були заяви Трампа чи Зеленського щодо переговорного процесу. А от позбавити його грошей і ресурсів для продовження війни може вийти - хай і не з таким прискоренням, якого всі ми прагнемо.

Оригінал