Краще пізно, ніж ніколи? Сирський заговорив про мобілізацію

Те, чого вимагав Головком Залужний ще у 2023 році, тобто мобілізувати 400-500 тис. новобранців - стало причиною невдоволення президента і відставки Генерала. Нині - цю потребу озвучує цілком суголосний із Зеленським Головком Сирський. Нарешті - наприкінці 2025 року. Через злочинну політику проваленої мобілізації, недостатнього фінансування армії, корупційні оборудки та мародерство на оборонних замовленнях - ми вже втратили десятки тисяч наших захисників та багато територій. Чи усвідомлює президент, що зараз - чи не останній шанс замислитися не над рейтингами, а над порятунком країни?

Головком ЗСУ Олександр Сирський написав у своєму Telegram-каналі про необхідність підвищення обороноздатності країни, зокрема, за рахунок посилення мобілізації. Він наголосив, що російські війська продовжують наступальні дії, залишаючи Києву мало альтернатив, окрім як нарощування власного військового потенціалу.

"Головний ресурс, на який ми маємо орієнтуватися, - це не техніка, а люди. Мобілізація, залучення нових контрактників та якісна підготовка - ось наші пріоритети", - зазначив Сирський.

Ця заява прозвучала на тлі регулярних повідомлень про нові територіальні втрати України. The Telegraph також констатує, що Росія демонструє найвищі темпи наступу за роки війни. За даними видання, у листопаді російські війська просунулися на 322 кв. км - удвічі більше, ніж у жовтні, та майже на рівні максимальних темпів 2022 року. На східному напрямку РФ посилює тиск на район Сіверська та підступи до Слов'янська.

З моменту призначення Сирського головкомом ЗСУ в українській експертній спільноті висловлювалися серйозні сумніви щодо його "полководницьких талантів". Однією з ключових причин, через яку вибір президента України упав саме на нього, називали готовність Сирського погоджуватися з будь-якими рішеннями Зеленського - навіть тоді, коли прорахунки були очевидними.

Сирський є повною протилежністю ексГоловкому ЗСУ Валерію Залужному, який наразі обіймає посаду посла України у Великій Британії. Доречно нагадати, що ще наприкінці 2023 року Залужний відкрито говорив про необхідність значного збільшення мобілізаційних ресурсів, називаючи цифру 400-500 тисяч осіб. Саме ці заяви призвели до його конфлікту з президентом України: Володимир Зеленський побоювався стрімкого падіння власного рейтингу у разі згоди на такий непопулярний крок, як масштабна мобілізація.

Та, як показує поточна динаміка, рейтинг Зеленського все одно просів до вкрай низьких значень, а рівень недовіри перевищив показники схвалення. У той же час, популярність Залужного продовжує помітно зростати.

При цьому в понеділок ситуація для чинного президента могла скластися ще гіршою. Олігарх Ігор Коломойський анонсував важливу заяву в суді, проте так і не прибув до Подільського районного суду - за офіційною версією, автомобіль, на якому його мали доставити, зламався. Засідання перенесене на 11 грудня. Якщо Коломойський все ж таки опиниться в суді, від нього очікують гучних викриттів.

На тлі і без того стрімкого падіння рейтингу Зеленського, пов'язаного із серією корупційних скандалів, такі заяви можуть мати для українського лідера ефект бомби, що розірвалася, враховуючи, що його прихід до влади був би неможливим без підтримки Коломойського.

Невипадково в українській політичній та експертній спільноті вже циркулює гіпотеза про те, що Володимир Зеленський може повторити крок експрезидента Росії Бориса Єльцина, який 31 грудня 1999 року у новорічному зверненні оголосив про свою відставку словами: "Я втомився, я йду". Принаймні український політтехнолог Володимир Петров, якого вважали близьким до ексглави Офісу президента Андрія Єрмака, саме так і припустив. Обговорення цієї версії розвивається дуже активно.

Однак я не вірю в такий сценарій. Набагато вірогіднішим виглядає подальше затягування Зеленським питання власного звільнення з посади президента. При цьому цілком очевидно, що ситуація на фронті для України продовжуватиме погіршуватися - зокрема, й через небажання Зеленського робити низку очевидних кроків. Йдеться і про необхідність позбутися тих "п'яти-шести ефективних менеджерів" з найближчого оточення, які провалили дуже багато - від своєчасного інформування суспільства про реальну загрозу повномасштабного вторгнення - до вжиття дієвих заходів щодо протидії російській агресії.

Сьогодні вже ясно: без примусової мобілізації фронт може не витримати, Україна ризикує програти війну, втратити значну частину територій та населення і навіть фактично зникнути як держава. Це не суб'єктивні оцінки - про це відкрито говорять багато українських політиків, військових експертів та ЗМІ. Вони ж попереджають: ті, хто сьогодні ухиляється від служби в українській армії, завтра можуть опинитися у лавах окупаційної.

Здавалося б, екзистенційна загроза, про яку сьогодні так багато говорять, мала змінити ставлення суспільства до мобілізації та збільшити кількість охочих захищати країну. Однак - цього не відбувається. Навпаки: в українському суспільстві зростають напруженість та взаємна ненависть, що активно підживлюється російською пропагандою. Як змінити ситуацію? Рецепти давно та неодноразово озвучували українські експерти.

На їхню думку, для більш ефективного поповнення сил оборони необхідно, з одного боку, відмовитися від практики "вуличної мобілізації", так званої "бусифікації", затримань на блокпостах та зняття громадян з поїздів. Подібні методи лише створюють нові відеоролики та історії, які ще більше відлякують людей. З іншого боку, треба посилити позитивну пропаганду служби в армії, розробити більш системні інструменти примусу та, головне, відновити довіру громадян до держави та армії.

Поки що це звучить майже нереально, але варто згадати перший рік війни, коли суспільство та держава діяли, як єдиний організм. Отже, все впирається в політичну волю Володимира Зеленського, який припустився багатьох критичних помилок, але все ще здатний змінити ситуацію - якщо почне робити те, про що українські експерти говорять уже давно.

Реалізація цих кроків могла б компенсувати дефіцит особового складу на фронті та стабілізувати лінію оборони. І коли російське керівництво побачить відсутність просування, застій чи навіть відкат, йому доведеться погодитись на припинення вогню. Але поки що, захоплюючи нові українські території та спостерігаючи гостру нестачу людей у ​​лавах ЗСУ, російська сторона не розглядає такий варіант взагалі.

Оригінал