Чому зарплати військовим не підняли - і до чого тут податки

Нас усіх глибоко обурило, що в бюджеті на наступний рік не передбачили підвищення зарплат для військових. Єдині люди, від яких залежить на сьогодні в прямому сенсі виживання України - опинилися за бортом інтересів країни. Але давайте поставимо собі питання: скільки треба грошей, щоб платня наших захисників була хоча б конкурентною щодо цивільних? І звідки ці кошти взяти?

Багатьох людей справедливо обурило, що наступного року немає зростання зарплат військових.

І це дійсно проблема. Бо в 2022 році зарплати, встановлені для військових, виглядали високими і конкурентними. Але за три роки багато чого змінилось. Ціни зростали. Це правда. Але зростали і зарплати людей, що не у війську. Цей факт чомусь багатьох дратує, але від цього він не перестає бути фактом. Тільки 2025 року, станом на жовтень, зарплати у приватному секторі зросли на 18%. У державному - на 11%, до речі. Два роки до цього зарплати у приватному секторі зростали темпами вище, ніж 20% на рік.

І баланс порушився. Тепер зарплати людей у війську виглядають неконкурентними. Що посилює труднощі з і так незадовільною мобілізацією. Чи розуміють такі речі у владі? Та звісно розуміють. Що б ми там про них не думали, вони не дурні. То чому ж зарплати військових не збільшують?

Для того, щоб відповісти на це питання, потрібно згадати базову річ про наш бюджет. А саме - половину українського бюджету складають гроші наших західних партнерів. І за ці гроші фінансують усе, окрім армії. Армію не можна. Такі правила.

Чи може це правило змінитись? Теоретично, так. А практично поки що маємо лише один прецедент використання відсотків із замороженних активів на фінансування потреб ЗСУ. Тому обмеження діє. І тому, наприклад, не можна забрати з марафону і віддати солдату. Так само і з депутатами. Це інший котел.

А тепер про суму. Витрати на виплати військовослужбовцям складають $30 млрд. Можна забрати звідти податки, які нараховують, і тоді чиста сума буде $25 млрд. Це величезна сума. Ну просто величезна. І це десь чверть всього бюджету, або десь половина всіх коштів, які ми здатні зібрати самі.

І тепер ми можемо порахувати, скільки грошей потрібно. Навіть просто збільшити виплати військовим на мізерні 10 відсотків - вже буде коштувати під $3 млрд. І це збільшення було б недостатнім - і скоріше викликало б справедливе обурення. То ж нам потрібно десь знайти мільярдів $10, щоб зробити зарплати військовослужбовців хоча б трохи конкурентними.

І не кажіть про корупцію. Бо, по-перше, боротьба з нею іде, і ми побачили, що навіть магія не допомагає дуже впливовим людям. А по-друге вся ця компанія Міндіча, наприклад, заробила аж $100 млн. Це лише один відсоток від необхідної суми. Навіть якщо припустити, що крадуть удесятеро більше (а це легко припустити), і ми якимось чарівним чином знайшли метод моментально зупинити корупцію, то це б дало нам лише десяту частину від необхідних грошей.

Тому поки ми не домовились із європейцями, що їхні гроші мають йти на армію і вони мають дати наступного року на $10 млрд більше, нам треба шукати внутрішні резерви. Проводити ту саму детінізацію і шукати гроші, які держава не збирала ще податками.

І тут раптом ми чуємо від тих самих людей, що справедливо обурювались низькими зарплатами військовослужбовців, що піднімати податки під час війни недоречно. Але стоп. А де тоді брати кошти? Друкувати, чи що? І коли ще в історії під час війни не піднімали податки? Справедливе обурення в цей момент у тих, хто працює в білу і вже платить податки. Бо вони кажуть, що це знов диспропорційно вдарить по тих, хто працює чесно.

Отже. Держава має збирати більше податків. Це єдиний вихід збільшити, значно збільшити, зарплати військовим. Чи принаймні показати такі наміри, щоб можна було прийти до європейських платників податків і попросити гроші у них. І держава має зробити так, зоб розподіл податкового тягаря ліг більш-менш справедливо. Бо коли в Україні діє внутрішній офшор, митниця дірява і кожен другий займається скрутками ПДВ - дуже важко просити ще гроші.

Але тут виявляється, що податки на посилки чомусь не потрібні. І тут же виявляється, що і ПДВ для ФОПів, відсутність якого і забезпечує функціонування цього самого внутрішнього офшору, також вводити не можна.

До чого тут ФОПи? Ну просто - а через кого продають всю контрабанду? Якщо продукція завезена без ПДВ, тобто без сплати податків, то і продати її потрібно без сплати ПДВ. Інакше схема не працює. Ті самі ФОПи без ПДВ стають основою скруток.

Але ні, не можна вводити там ПДВ. Контрабанда, звісно, це погано. А скрутки - це взагалі дуже погано. Але ПДВ не можна для ФОПів. Причому цікаво, що люди, що виступають проти введення цього податку, відразу починають лякати геноцидом малого бізнесу. Який виникне через додатковий бухоблік і звітність. Але цікаво це тому, що єдина додаткова операція при введенні ПДВ буде - раз на два тижні подати єдину накладку через електронну систему. Все. Чи потрібно для цього наймати бухгалтера - питання риторичне. І де тут геноцид, не дуже ясно.

І так, ви ніколи не поборете контрабанду, поки діє цей величезний внутрішній офшор. А ми ж наче проти контрабанди, чи як? І ми ж наче хочемо збільшити зарплати військовим? Чи вже ні?

Правда в тому, що в середньому в Україні платять дуже мало податків. У мирний час це посилювало проблему нерівності, коли доходи частини суспільства суттєво відрізнялись. І не через те, що вони чесно і багато працювали. А ще це руйнувало конкурентне поле, бо білому бізнесу важко було протистояти тим, хто податків не платить. І все це призводить до того, що держава не може збирати достатньо податків.

Тому під час війни ми просто не можемо собі дозволити мати цей внутрішній офшор. І після війни, враховуючи нашу демографію і постійну необхідність бути готовими до наступного нападу Росії, до речі, також не зможемо.

Оригінал