Де буде кордон у випадку замир'я? ЗСУ ледь тримають фронт

Трампу треба терміново перебити чимось брудний присмак секс-скандалу. Найкраще тут може зіграти українська карта. Є новини, що він розгорнув бурхливу діяльність з росіянами, щоби укласти будь-яке замир'я. Та й Зеленський, схоже, не проти перемкнути увагу з Міндічгейту на щось глобальніше. Тим часом на фронті - ситуація критична. Що далі?

Друзі, я коротко свою оцінку ситуації дам. Тяжка ситуація. Можна сказати навіть - паршива. Багато хто чекає дива від втручання Ердогана та погроз Трампа. І у зв'язку з цим вірять у поступливість Кремля на переговорах у Стамбулі. Вибачте, я зараз в успіх переговорів не вірю. І те, що туди летить Віткофф - найкраще підтвердження.

Ситуація не просто тяжка, вона ще й парадоксальна. Стратегічно Росія програє. Тільки програє вона великому та сильному демократичному світу. Основну роботу за всіх виконуємо ми - Україна. І нам найважче. І для нас найбільше поставлено на карту.

Ми підкошуємо економіку Росії ударами по НПЗ, терміналах, інфраструктурі. Їхній ВПК регулярно отримує прильоти наших дронів та ракет. Санкції ЄС та США працюють. Зокрема й щодо нафти. Російський "Уралс" впав уже до 36, і це не межа. Усі не пов'язані з війною галузі економіки Росії просіли в мінус. Фонд Національного Добробуту доїли, за винятком замороженої невеликої заначки. СБУ, ГУР, ПС, СБС - щодня запалюють на території Росії. І закривати ці пробої нафтовими грошима їм дедалі важче. Тут все просто чудово - ви щодня бачите це у каналах.

Тепер по землі. Тут все набагато гірше. Простіше та гірше. Людей реально не вистачає. Тому супротивник і просочується. Між позиціями. Маневрена оборона не завжди працює. Десантура у Мирнограді та у Покровському районі творить просто дива. Я вже не знаю, на яких морально-вольових. Штурмовики, на яких із тилу ллють тонни бруду - зупиняють супротивника. У зовсім незручному місці, але зупиняють. Якою ціною? А ніхто не знає, бо це "штурми", вони ніколи не скаржаться. І морпіхи не скаржаться, як важко їм - квартал за кварталом вичищаючи Покровськ. Навіть не знаючи, ми хочемо його дочистити, що дуже складно, чи скоро підемо?

Що ви чули про лиманський напрямок? Плани противника зірвано, прорватися не змогли. І жодного слова про те, наскільки це було важко при різниці у кількості сил. І що ніхто вже майже не вірив, що втримають. Про Куп'янськ можу сказати те саме. Про Запоріжжя - з матом. Бо битися наші бійці можуть. Як леви. Але чудес не буває, принаймні, добрих. А щоб Запоріжжя перетворилося на пекло типу Констахи – достатньо втратити Оріхів. Нам бракує людей на землі. Можна тримати утрьох позицію, на якій планували щонайменше десять бійців. Лише не дуже довго.

А увечері, коли є час, я мотаю стрічку новин. Там взагалі про інше. Про важливе, звісно, ​​але про інше. Плюю, перемикаюся на Тік-Ток. Там ще гірше заголовки: "Двох ТЦКунів підстрелили", "Дали відсіч поліції та ТЦК", "Я втік із навчального закладу та успішно перейшов кордон"… І ти вже взагалі не розумієш, у якому світі живеш. І що потрібно зробити, щоб цю маячню замінити на реальність. Тому що стратегічно й у перспективі - Росія приречена. А ось найближчим часом - найважче нам. І питання: "А де буде кордон?" - воно геть не абстрактне.

Оригінал