Пекло Покровська і Мирнограда: нам критично бракує захисників
Зазвичай, коли окупанти ведуть активний наступ на одному напрямку - на інших настає відносне затишшя. Та не цього разу. Путін розуміє - час працює не на нього, тож кинув купу солдатського м'яса одразу і під Покровськ, і під Мирноград, і під Гуляйполе. Що відбувається?
Друзі, коротко дам інформацію щодо Покровська у прив'язці до Запорізького напрямку, бо зараз ці дві ділянки пов'язані в один вузол. Тут більше політичний момент. Кремль поспішає. Якщо розділити картинку, то у мене дві хороші новини та одна погана.
Почнемо з гарної. Генерал Герасимов, з його подачі Путін та армія наших всепропальників хором сіли в калюжу зі своїми прогнозами. Коли прощалися з Покровськом, заявляли про оточення ЗСУ та необхідність терміново відступати. Ситуація була реально критичною, але не стільки через ризики оточення, скільки через проблеми з логістикою.
Блискуче підготовані, озброєні та мотивовані професіонали війни та диверсійних операцій протягом кількох днів змінили ситуацію
Противник посилив дронову компоненту, перекинув сюди елітний "Рубікон" та спробував влаштувати блокаду. Поїздки стали лотереєю з дуже поганими шансами, тепер доводилось або чекати на туман, або пішки, або доставка повітрям. Дійсно, складалася ситуація, коли тримати оборону здавалося безнадійною справою. Але командування задіяних в обороні підрозділів перегрупувало війська, Генштаб перекинув резерви, зокрема справжніх "рексів". Підключилися штурмовики, профі з ГУР та максимально підтягнули СЦО "А" СБУ. Блискуче підготовані, озброєні та мотивовані професіонали війни та диверсійних операцій протягом кількох днів змінили ситуацію.
Покровськ залишається переважно сірою зоною, листковим пирогом, де ти ніколи заздалегідь не знаєш, хто сидить в сусідньому будинку, навіть у підвалі під тобою. Невеликі рейдові групи безперервно пересуваються містом, на них полюють такі ж групи - і дрони. Але загальна картина - всупереч планам супротивника, саме ЗСУ зачищають квартали та просуваються вперед. Обидві сторони кинули найкраще, що вони мали, на цю ділянку. Але наземних сил з таким рівнем підготовки, як наша еліта, противник, схоже, просто не має.
З гучним відео входу противника до Покровська. Не перший і не останній захід. Відео залили із запізненням на кілька днів і на даний момент більша частина цього поповнення вже утилізована разом із нехитрою технікою.
Щодо Мирнограда. Наша десантура з титану, і вибити їх із позицій у противника не виходить. Кілька днів тому вони провели зухвалу операцію з вивезення поранених, ротації та завезення бк. Це було зроблено дуже професійно. З мінусів - сам факт необхідності таких операцій говорить про складне становище з логістикою. І ще - місто дуже активно накривають. Зокрема, КАБами - я ставив відео днями. Загальне оточення агломерації так і залишилося неможливим. Одним із ключових пунктів для цієї операції є Роднинське. Наша десантура туди зайшла і поступово вичищає супротивника. Всі свої колишні плани вони можу згорнути у трубочку - так краще заходить.
У противника знайшлися резерви, щоб одночасно розпочати активні штурмові дії на Запорізькому напрямку з прицілом на Гуляйполе
Тепер про погане. На Бахмуті та в Авдіївці ми вже звикли до того, що супротивник у ключовій точці збирає всі сили. І поки йдуть бої за таку Фортецю, на інших напрямках затишшя. На жаль, цього разу не так. У противника знайшлися резерви, щоб одночасно розпочати активні штурмові дії на Запорізькому напрямку із прицілом на Гуляйполе.
Сюрпризом не стало, бо штурмові підрозділи й техніку вони стягували туди місяці два-три. На даний момент ми залишили кілька населених пунктів - можна говорити про п'ять, але за два ще тривають бої. Вже очевидно, що за будь-яких результатів одразу продовжувати наступ на Гуляйполе противник не зможе - надто багато втратив у цих штурмах. А ЗСУ завдали максимальної шкоди наступаючим і чітко відійшли на заздалегідь підготовлені позиції. Класика.
Ось так зараз виглядають дві ключові ділянки фронту. Головною проблемою для нас залишається нестача особового складу, який ми перекриваємо дронами, але не у 100% випадків. Головною проблемою супротивника залишається дефіцит часу. Годинники в економіці цокають не на їхню користь. І ключовим залишається питання - хто зламається першим. Україна вже неодноразово доводила, що ми не ламаємось. Доведеться ще раз це довести.










Коментарі