Добрі наміри й молитва: Трамп хизується "миром" у Газі

Ще одна завершена війна на рахунку американського президента, чим він шалено пишається. Мир між Ізраїлем і Палестиною. Але що цікаво - підписантами мирної угоди стали країни, які не є сторонами конфлікту. А значить, ніхто не гарантує, що повернення бойових дій не станеться вже завтра. Ще цікавіше, що такий самий план укладання миру Трамп хоче реалізувати й між Росією та Україною. Що далі?

У публічній сфері, якщо не всі учасники єгипетського саміту, то Трамп - точно заявляє про неймовірний успіх, про завершення війни, про зняття ескалації, про повну ліквідацію небезпеки початку Третьої світової з Близького Сходу...

У понеділок, звертаючись до ізраїльського Кнесету, президент Дональд Трамп проголосив "історичний світанок" нового Близького Сходу. Відтоді, як Трамп минулого тижня оголосив про припинення вогню в Газі, ХАМАС звільнив ізраїльських заручників, до Ґази почали надходити продукти, ліки, інша гуманітарна допомога, і близько 2000 ув'язнених палестинців були звільнені в обмін на ізраїльських живих та мертвих заручників.

Але фактмчно - це не гарантує повернення будь-якої миті як ХАМАС до чергових актів помсти, так і Ізраїлю - до планів остаточно убезпечити Ґазу. Бо переміщення 90% населення і руйнування 78% всіх споруд Ґази - не запорука безпеки від атак терористів чи обстрілів з територій інших держав, для яких Ізраїль був і лишається ворогом.

З огляду на цю руйнівну реальність, як пише Time, "план президента Трампа зводиться до угоди про звільнення заручників, припинення вогню на невизначений термін та молитви". І це, як не крути, об'єктивна оцінка. Адже "план Трампа" насправді - просто набір абстрактних принципів. Всі 20 пунктів майже не містять деталей і практичних моментів. Тому план оцінюють як "розпливчастий і слабкий".

План проголошує, що Ізраїль не "окупуватиме та не анексуватиме Ґазу", а ХАМАС "не матиме" жодної прямої чи непрямої ролі в управлінні Ґазою. Він передбачає перехідну владу технократів на чолі з Тоні Блером, колишнім прем'єрміністром Великої Британії, під наглядом "ради миру" під головуванням президента Трампа. Мета: підготувати все для повернення Ґази під оруду палестинців.

Зважаючи на історичний досвід і настрої сусідніх ісламських держав та позадержавних ісламістських структур, виходить, план вже позначає перспективу відновлення протистояння. Тільки, очевидно, на більш технологічному рівні (хоча розгалужена мережа катакомб і ракетні виробництва в Ґазі і без того не назвати примітивним підходом до війни з Ізраїлем). Тому аналітики вже зараз очікують повернення "величезного насильства".

Зрештою, всі констатують, що Ізраїль і конкретно Нетаньягу розглядають припинення вогню і виведення військ з Ґази, зменшення з 80% до 58% контрольованої території Ґази саме як плату за повернення заручників (багато хто навіть називає це "проривом", бо ХАМАС раніше наполягав, що навіть одного заручника вони звільнять тільки після повного виходу Ізраїлю з Ґази, але пишуть, Катар і Туреччина переконали ХАМАС, що утримання заручників стало для групи радше обтяженням, ніж перевагою). Ціна велика, але її, очевидно, вважають прийнятною. А всю угоду, відповідно, Ізраїль вважає угодою про звільнення заручників і не більше. Реалії поки не вказують на те, що цей підхід неправильний.

"Будь-що, від відмови ХАМАС прийняти умови перехідного періоду, повного роззброєння чи насильницького інциденту, може стати приводом для порушення припинення вогню" (Time). З іншого боку, ХАМАС взагалі навряд чи знадобляться якісь приводи для повторення атак.

Але в будь-якому випадку світу знадобиться хоча би 1-2 місяці, щоб зрозуміти, наскільки стикується з реальністю план Трампа. Якщо військові дії не відновляться, якщо жорстка позиція Трампа все ж справила достатнє враження на ХАМАС і його партнерів, щоб втримати від агресії, - це свідчитиме про успішність найбільш "позаконвенційного і мінливого", як це визначив Time, підходу Трампа.

І цей же підхід, очікувано, буде тоді застосований до Росії. Як каже Трамп, відсутність будь-якої обізнаності в проблемі і будь-якого розуміння ситуації - це плюс для агресивних переговорів і для успішного укладання угоди. Це манера переговорів девелопера, а не політика. І це те, чого дотримується і Трамп, і його команда в кожній ситуації.

Відповідно, від того, чи стануть пафосно заявлені успіхи в Ґазі скільки-небудь тривалою реальністю, залежать і перспективи нашого протистояння з Росією.7

Оригінал